НА ТЕРНОПІЛІ — «НЕБЕСНА РОТА»

В АТО загинуло 72 наших земляки

716 демобілізованих та 11 поранених військових звернулися до тернопільських медиків від початку проведення антитерористичної операції на сході України.  72 військовослужбовці загинули.

Такі дані повідомив голова ОДА Степан Барна.

Про психологічну реабілітацію бійців дбають в центрах медико-психологічної допомоги, які діють на базі обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні (денний стаціонар психіатричного профілю) і обласного наркологічного диспансеру. Також допомогу військовим надають в Заліщицькому госпіталі ветеранів війни.

– Один з найбільших здобутків в питаннях соціальної підтримки учасників АТО – виділення земельних ділянок, –  вважає Степан Барна. – З 2 417 військовослужбовців, які звернулися до нас з бажанням отримати землю, вже 2 003 отримали дозволи на розробку проектів благоустрою. Це найкращий показник в Україні, але найгірше з цим в Тернополі та Тернопільському районі.

В ході АТО Тернопільщина втратила 72 військовослужбовців. Члени сімей 47 загиблих військових отримали одноразову грошову допомогу, сума якої становить 26 млн 197 тис. гривень.

975 військових, які брали участь в бойових діях, отримали статус учасника бойових дій.


Повернутися
29.01.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...