АНЕКДОТИ №52

— Вікторе Соломоновичу, можна мені трьох міцних хлопчиків?

— Звичайно, Софочка! Тобі, напевно, щось важке треба перенести?

— Розлуку ...

* * *

Люба, я тебе прошу, посидь хвилинку мовчки, — звертається чоловік до дружини в автомобілі. А то ніяк не можу зрозуміти, завівся двигун чи ні.

* * *

На дні народження:

— І що ж тобі, друже, такого побажати, щоб потім не сильно заздрити?

* * *

Вирішивши заощадити перед Новим роком, тато пішов на злочин і зрізав ялинку в лісі. Як кажуть, заощадила вся сім’я — Новий рік пройшов без тата.

* * *

— Лікарю, що мені робити? Приходжу додому — у дружини сторонній чоловік. Я тільки хочу підняти скандал, а дружина каже мені: «Піди на кухню, заспокойся, попий кави!» І так щодня.

Лікар здивовано знизує плечима:

— Так що ж ви хочете від мене?

— Я просто хотів дізнатися, чи не занадто п’ю кави?

* * *

— Ти навіщо взяв новий пакетик із чаєм?

— У старого вже ниточка перетерлася.

— А нову пришити рук немає?

таренька приходить у банк. Касир виписує їй чек і каже:

— Підпис поставте.

— А як?

— Ну як ви підписуєтеся на листівках.

Старенька акуратно виводить «Цілую вас усіх. Баба Клава».

* * *

Чоловік — дружині:

— Покажи мені свою дудку.

— Ти що — здурів? Яку ще дудку?

— Під яку я постійно танцюю.

* * *

— Яшо, ми з тобою таки найнещасніші люди на світі!

— Сарочко, ну чому ти так вважаєш?

— Ми живемо біля моря, нам навіть у відпустку поїхати нікуди!

* * *

Старість — це коли підморгнув симпатичній дівчині в метро, а вона тобі місцем поступилася.

* * *

Оля щоранку приносила своєму чоловікові каву в ліжко, бо якщо вона не встигала, ранок починався з пива.

* * *

— Іване Івановичу! У майстра Петрова догани вже нікуди писати. Вся особова карта заповнена.

— Зроби вкладку. Не звільняти ж через такі дрібниці хорошого працівника.

 


Повернутися
21.01.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.