ДЕ БАТЬКИ СВАРЯТЬСЯ-ДІТИ ГІРШЕ ВЧАТЬСЯ

У сім’ях, де батьки часто сваряться, діти погано справляються з навчанням  

Британські вчені з Університету Східної Англії провели сканування головного мозку 58 підлітків віком 17-19 років. І дійшли висновку: дитина, батьки якої мають звичку з’ясовувати стосунки в її присутності, схильна до розвитку різного роду психічних розладів. До того ж у таких дітей мозок розвивається набагато повільніше, ніж у більшості однолітків із неконфліктних сімей.

Дослідники на чолі з доктором Ніколасом Волшом провели також опитування серед учасників наукової роботи. І виявили, що 27 із 58 підлітків регулярно спостерігали за сварками батьків, коли мали менше 11 років. Сканування довело: абсолютно в усіх 27 дітей мозочок головного мозку був набагато менший за розмірами, ніж у тих, чиї сім’ї не конфліктували.

Учені наголошують: саме мозочок відповідає за роботу вестибулярного апарату, подолання стресу і здатність людини до навчання. З цієї причини, враховуючи такі невтішні результати дослідження, батькам варто ретельно стежити за тим, аби їхні діти не були свідками таких неприємних сімейних сцен. Інакше проблеми з розвитком, труднощі в навчанні і навіть психічні розлади не забаряться.

До речі, раніше подібних висновків дійшли й американські дослідники. Вони стверджують: сварки батьків, навіть коли дитина спить, провокують зниження опору до стресів у дітей. І неминуче провокує проблеми з інтелектуальним розвитком.


Повернутися
21.01.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...