ЩОБ ЗИМА НЕ СТАЛА «ХРОНІЧНОЮ»…

Як не допустити сезонного загострення серйозних недуг

Узимку не тільки віруси та інфекції виходять iз «підпілля», а й відчутно загострюються серйозні хронічні захворювання: недуги ендокринної, серцево-судинної та кісткової системи. Тож лікарі радять бути обачними тим, хто має подібні проблеми зі здоров’ям. Гострі рецидиви хвороб за холодної пори року не тільки важко лікувати — вони можуть обернутися серйозними ускладненнями.

Кількість серцевих нападів та інсультів узимку відчутно зростає. Причина, за словами фахівців, — різкі коливання тиску. Тож медики наполягають: хворі з гіпертонією, стенокардією та іншими недугами серцево-судинної системи мають щодня контролювати свій артеріальний тиск, стежити за харчуванням (обмежити або взагалі уникати вуглеводів і жирної їжі).

Хворі на цукровий діабет мають пам’ятати, що взимку стають більш вразливими до грибкових інфекцій. За холодних температур шкіра зазнає найбільших перепадів температур, відтак з’являються сприятливі умови для атопічного дерматиту. Лікарі зауважують, що важливо боротися не тільки з сухістю шкіри, а й повітря в приміщенні робити придатнішим для життя. Частіше робіть вологе прибирання, зволожуйте кімнати.

Зима — «сприятливий» час для алергійних захворювань. Приміщення, що рідко провітрюються, і пересушене повітря — джерело алергенів, які здатні спровокувати напад бронхіальної астми, послаблюючи імунну систему. Тому в морозну погоду «провітрюйте» постільну білизну, витрушуйте килими, які збирають алергени. Бажано, аби температура в помешканні не перевищувала 22°С. Якщо маєте домашніх тварин, регулярно протирайте вологою тканиною їхню шерсть.

Узимку частіше турбують хворі суглоби. Висока вологість повітря підсилює больові відчуття при артритах і остеоартритах. Крім того, взимку зростає небезпека травм під час падінь, більшає навантаження на кістково-м’язову систему.

Тож будьте уважніші до свого здоров’я. Не дозволяйте хворобам виходити з берегів.

 


Повернутися
21.01.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...