ДОСПІВАЛИСЯ ДО АМЕРИКИ!

 Пісню тернопільського гурту включили у топ-20 пісень 2015 в США

 Композиція тернопільського проекту Omodada потрапила до списку найкращих композицій 2015 року.

Рейтинг пісень опублікував американський онлайн-журнал Stereo Embers Magazine. Пісня увійшла в топ-20, складений оглядачем видання Меттом Слоаном.

У переліку кращих з’явився трек Omodada під назвою “All My Gods”. Ця пісня записана спільно з солісткою ще однієї групи з Тернополя – Tik Tu – Наталією Багрій. “По-справжньому фантастичний музичний саспенс і ангельський вокал Наталії Багрій. Тепер я буду більш пильно стежити за цим українським виконавцем”, – написав у своїй статті, присвяченій Топ-20 пісень року, Метт Слоан.

Композиція увійшла до міні-альбому Omodada “Кімнати”, який вийшов у минулому році і був згаданий в деяких топ-списках українських альбомів 2015 року.

Як каже сам автор, “Стилістично і мовно “All My Gods” вирізняється з альбому, але водночас є його незамінним завершенням.

Це епічний твір про подорож на Марс. Останнім часом я захопився життям та ідеями канадсько-американського інженера Ілона Маска. Це він генеральний директор Tesla Motors та засновник компанії SpaceX, що має на меті колонізувати Марс. Одним словом – поцікавтесь.

Вокальну партію заспівала вже згадана Наталя Багрій (Tik Tu). Труби та кларнети підкреслюють помпезність намірів авторів композиції. Нам хотілося створити атмосферну космічну картину з видом через ілюмінатор на безмежний космос, співаючи свою останню пісню в кораблі, що прямує на червону планету. Це був би ідеальний саундтрек для [телеканалу] Discovery Science.”

Omodada – проект тернопільського музиканта Лесика Драчука, відомого також як барабанщик групи Los Colorados.


Повернутися
21.01.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...