Обкрадали, щоб порозважатися

На Чортківщині двоє школярів обкрадали будинки та гаражі односельчан, а крадене здавали на металобрухт.

Хлопці хотіли  порозважатися, тому вирішили роздобути гроші. Один з них – 16-річний школяр. Він запримітив на подвір’ї приватного помешкання велику металеву кайстру і вирішив викрасти ємкість та здати на металобрухт. Про задумане розповів своєму 15-річному товаришеві і той погодився допомогти. Кайстра важила понад сто кілограм, однак злодії таки спромоглися винести її за межі господарства. Далеко нести крадене не довелося. Вже на вулиці крадіям пощастило продати ємкість за двісті гривень одному з мешканців міста. Гроші відразу почали витрачати на розваги.

Про успішну оборудку школярі похвалилися старшому знайомому. 23-річний парубок вирішив залучити хлопців й до інших крадіжок. До справи приєднався 19-річний родич одного з юнаків. Красти продовжили й далі. Електроприлади, газові котли, металеві труби, мотори та навіть каналізаційний люк – все це злодії встигли винести з чужих помешкань. Усю готівку хлопці витрачали у розважальних закладах.

Правоохоронці затримали юних злодіїв під час чергового проникнення в чуже помешкання. У скоєному малолітні злодюжки зізналися.  
 

Повернутися
19.03.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.