БУДУТЬ КОНТРАКТНИКИ, МОБІЛІЗАЦІЇ НЕ БУДЕ…

Тернопільщину може оминути сьома хвиля мобілізації,  якщо буде бум контрактників

 На Тернопільщині є альтернатива черговій хвилі мобілізації – військова служба за контрактом. Відповідно, чим більше буде залучено контрактників, тим меншою буде потреба в мобілізованих.

Про це 7days-ua.com заявив Тернопiльський обласний вiйськовий комicaр, полковник Володимир Катинський під час брифінгу з приводу комплектування військових частин за рахунок контрактників та роз’яснень щодо сьомої хвилі часткової мобілізації.

«Ви знаєте, що під час візиту на Тернопільщину Президент України Петро Порошенко заявив, що внесе до Верховної Ради України проект закону про оголошення чергової хвилі мобілізації після відповідного звернення Генерального штабу Збройних сил України, — зазначив Володимир Катинський. – Як альтернатива мобілізації — військова служба за контрактом. З 2016 року збільшено зарплату військовослужбовцям-контрактникам – для рядового вона становитиме близько 7 000 гривень, в зоні АТО будуть відповідні надбавки».

Крім того, військові, що відслужили 11 місяців, можуть підписати контракт на шість місяців. Ухвалено новий порядок речового забезпечення військовослужбовців. Військові, що мають цивільну вищу освіту, можуть пройти тримісячні курси для отримання офіцерського звання. В подальшому умови служби та якість забезпечення будуть поступово зростати.

Військовослужбовці за контрактом також отримують компенсацію за піднайом житла. Це сума від 1,5 до 2, 5 тисяч гривень. Також надається оплачувана відпустка, кошти на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціаль-побутових проблем.

«Люди виїжджають за кордон з метою заробити кошти, в той час, як можна піти на військову службу за контрактом, — наголосив Володимир Катинський.


Повернутися
21.01.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...