ПРИЇХАЛИ: ТЕРНОПІЛЬСЬКІ МАРШРУТКИ ЗНОВУ ПОДОРОЖЧАЮТЬ?

Перевізники вимагають підвищення вартості проїзду у маршрутках до чотирьох гривень. Ціну квитка у тролейбусах також планують підвищити до 2 грн., 75 коп. Такі зміни у тарифах, пише «За збручем», можуть відбутися найближчим часом.

 Підвищення цін на проїзд вдарить по кишені тернополян, – погоджуються перевізники. Проте іншого виходу не бачать.

«Працювати стало абсолютно не вигідно. Тариф має бути більшим, хоча б близьким до рентабельності. Бо витрати останнім часом особливо зросли, це не лише пальне, це і запчастини, і багато інших витрат», – каже перевізник Андрій.

В управлінні транспорту, комунікацій та зв’язку Тернопільської міської ради підвищення тарифів називають вимогою часу.

«Ми говоримо не лише про високі ціни на пальне. Утримання техніки, обслуговування значно подорожчало. Відтак вартість проїзду не може залишатися на тому ж рівні. Щодо проїзду в електротранспорті, то можливе також зростання ціни. Витрати на електроенергію значно зросли. Лише за місяць «Тернопільелектротранс» має заплатити 700 тис. грн. Потрібно також виплачувати людям зарплату, індексацію, бо це є вимога законодавства. Ми утримували ціни і так надто довго. Зараз це підвищення є вимогою часу», – розповідає начальник управління транспорту, комунікацій та зв’язку Тернопільської міської ради Ігор Мединський.

Тернополяни не в захваті від ймовірного зростання цін. Однак більшість погоджується, що інший вихід знайти складно.


Повернутися
21.01.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...