ЗАРПЛАТИ СТАЛИ БІЛЬШИМИ. АЛЕ ЛЮДИ — БІДНІШИМИ…

У листопаді 2015 року середня заробітна плата на Тернопільщини становили 3319 гривень, тоді як у січні 2015 року – 2403 гривні. Такі дані оприлюднила Державна служба статистики України. 

 Тобто, за 11 місяців середня заробітна плата в області зросла приблизно на 900 гривень.

Даних за грудень минулого року іще нема, однак ймовірно, що з урахуванням останнього місяця року ріст заробітної плати на Тернопіллі за весь 2015 рік становитиме близько 1000 гривень.

Однак, цей оптимістичний показник швидко згасає, якщо зауважити, що Тернопільщина і надалі залишається областю із найнижчим рівнем середньої заробітної плати.

Найбільша середня зарплата у листопаді минулого року була у Києві – 7089 гривень.

Середня заробітна по Україні у листопаді становила 4498 гривень.

У підконтрольній Україні частині Донецької області середня заробітна плата у листопаді становила 5287 гривень, у підконтрольній частині Луганської області середня заробітна плата становила 3885 гривень.


Повернутися
21.01.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...