ВОДА… НА ВАГУ ЗОЛОТА

 З 1 січня на більш як 70 копійок мав подорожчати кубометр води для мешканців Тернополя.

 Водночас із списку окремо-оплачуваних послуг “Тернопільводоканалу” мали зникнути абонентська плата та плата за повірку лічильників, бо ці витрати враховуватимуться в загальному новому тарифі на воду. Втім, постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, про затвердження нових тарифів, зокрема і для “Тернопільводоканалу”, досі не зареєстрували у Міністерстві юстиції. То ж у січні за воду тернополяни платитимуть ще за старими системою і тарифами, – повідомляє TV-4.

З 1 січня для мешканців Тернополя тариф за кубометр води мав би становити 8 гривень 98 копійок, кажуть у “Тернопільводоканалі”. Це на 72 копійки більше, ніж нині діючий тариф, який в Тернополі поки становить 8 гривень 26 копійок. Водночас новий тариф включатиме вартість абонентського обслуговування і повірку лічильників. До 2016 року ці послуги були окремо оплачувані, абонплата для мешканців багатоповерхівок становила 1 гривню 59 копійок, повірку лічильників для споживачів розмежовували на 36 місяців то ж це коштувало тернополянам до 4 гривень в місяць. Проте постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, про затвердження нових тарифів досі не зареєстрували у Міністерстві юстиції. Відтак у січні тернополяни платитимуть за водопостачання як раніше.

– Так як постанова не набрала чинності, тому за січень ще буде відображено абонентське обслуговування. Що стосується повірки лічильників, то з 1 січня 2016 року набрала чинності нова редакція закону про метрологію та метрологічну діяльність, в якому присутня норма, що роботи з повірки лічильників повинні відшкодовуватись тарифами газу, водопостачання і електропостачання. Питання ще залишається відкритим і далі не врегульованим, тому що в діючі тарифи, тобто в розмірі які зара є 8,26, витрати на повірку лічильників не включені. Відповідно “Тернопільводоканал” звернувся за роз’ясненнями до Національної комісії. – говорить начальник планово-економічного відділу КП “Тернопільводоканал” Володимир Водовіз.

Але за повірку лічильників, яку проводять із 1 січня у “Тернопільводоканалі” окрему плату все ж обіцяють не брати. Водночас комунальне підприємство чекає, що у Мін’юсті врешті затвердять новий тариф, який покриватиме і цю послугу і абонплату.


Повернутися
21.01.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...