ЖИТИ ПО НОВОМУ, АБО ЯК ДЕРЖАВА ТЕРНОПОЛЯН ПО КИШЕНІ БИЛА

Матері-одиначки не отримуватимуть стільки виплат, скільки у 2015 році, а харчування в школах і дитсадках фінансуватиме місцева влада. Про те, які удари чекає кишеня тернополян у новому році, розбирався «погляд».

Діти інваліди, діти-сироти, діти, які залишилися без опіки, й учні 1-4 класів з малозабезпечених сімей більше не отримуватимуть харчування у школах за рахунок держави. Тепер, якщо у місцевій казні грошей на це не буде, то й їжі для дітей не буде. У державних дитсадках за харчування дітей платитимуть батьки. Необхідну суму встановлюватиме місцева влада.

Можливо, доведеться оплачувати повну вартість харчування. Раніше батьки платили не менше 60% у містах, і не менше 40% у селах. Якщо один із батьків 5-річної дитини (з неповної сім’ї) отримує дохід, що перевищує 2500 гривень, то держдопомогу вона не отримає. Норма про невиплату пенсій працюючим пенсіонерам, працівникам служб, суддям, прокурорам залишається працювати і у 2016 році. Виняток – інваліди 1 і 2 груп, інваліди війни 3 групи, учасники бойових дій.

Стягувати податок з пенсій решті категорій працюючих пенсіонерів від суми, що перевищує 3 мінімальних зарплати продовжать і у 2016 році. Максимальні пенсії на 2016 рік встановлено в розмірі 10740 гривень. Ці суми не будуть підвищуватися автоматично. Індексація зарплат на рівень інфляції буде тільки в тому випадку, якщо інфляція перевищить 3% в місяць. Мобілізовані працівники лягають на плечі роботодавців. Держава більше не компенсуватиме витрати на виплату зарплат.


Повернутися
21.01.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...