«ВОДІЙ, З ПОСВІДЧЕННЯМ ВІЗЬМЕТЕ?»

Як будуть їздити тернопільські пільговики — про це поки що не знають ні вони самі, ні водії маршруток…

 Вступила в силу низка змін до законів, що переформатує правила надання пільг на проїзд у міському та міжміському транспорті.

31 грудня 2015 року Президент підписав Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо стабілізації фінансового стану держави та удосконалення окремих положень соціальної політики). Згідно з цим законом забезпечення безоплатного проїзду в громадському транспорті для окремих категорій громадян відтепер залежатиме від рішення органів місцевого самоврядування, пишуть Тернополяни.

Яке рішення прийматимуть у регіонах – залежить від кожного конкретного органу місцевого самоврядування. Втім, пільги, які обіцяли відмінити ще минулого року, але деякі з них продовжували надавати, цього року скасовані остаточно. До прикладу, ще у 2015 році особа, яка супроводжує дитину-інваліда, мала можливість скористатися 50% пільгою для проїзду міжрегіональним електропоїздом, з 1 січня 2016 це вже неможливо.

Виникла ситуація – у державному бюджеті на 2016 рік рядка про фінансування транспортних пільг немає. А місцевий бюджет поки що лише має право на оплату проїзду пільговикам, здійснювати яке він може за бажання.

Тож віднині низка категорій громадян втрачає пільги, які раніше були гарантовані державою. Наголошуємо – не відбулося остаточного скасування пільг, відмінність у тому, що тепер їх забезпечуватимуть місцеві бюджети.

Більшість тернополян про такі нововведення ще не чули. Про зміни також невідомо водіям громадського транспорту.

«Поки вказівки – не брати з посвідченням у нас не було. Возимо так само, як і возили. У нас ведеться відеореєстрація. Камера фіксує скільки пільговиків знаходиться у громадському транспорті. Тернополяни вже звикли, що зайшовши у маршрутку потрібно пред’явити посвідчення. Думаю, якщо пільги відміннять – обурення буде чимале, а вислуховувати образи доведеться нам – водіям», – розповідає водій маршрутного таксі №15 пан Володимир.


Повернутися
12.01.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...