У БУЧАЧІ ВІДКРИЛИ ДВЕРІ МИЛОСЕРДЯ

У Бучачі на Тернопільщині відкрито Святі Двері Божого Милосердя у греко-католицькому прокатедральному соборі Благовіщення Пресвятої Богородиці.

Відчинив символічні двері правлячий архієрей Бучацької Єпархії УГКЦ владика Дмитро Григорак.

В часі проповіді Преосвященний Владика зосередив увагу вірних на значенні Ювілейного року та Святих Дверей Божого Милосердя і ласк, які вони дають.

«Надзвичайний Ювілейний рік Божого Милосердя є адекватною реакцією Святішого Отця на складну ситуацію в світі, а милосердя є найлегшим шляхом разом із Богом виправити її на краще…», - зазначив Архієрей.

Наприкінці Божественної Літургії Єпископ Бучацький привітав всіх із Різдвом Христовим, а особливо тих, хто втратив своїх рідних та близьких через війну на сході, героїв АТО, волонтерів, переселенців та побажав всім, щоб Господь дав: «... велику благодать всеперемагаючого Божого Милосердя, а також взаєморозуміння та єдності…».


Повернутися
12.01.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...