Онук зарізал бабусю, бо не дала грошей

26-річний житель Теребовлі під час сварки з бабусею схопив кухонний ніж та наніс їй декілька ударів. Від отриманих поранень старенька померла. Зрозумівши, що накоїв, хлопець зателефонував до міліції та зізнався у вчиненні важкого злочину.

Як розповів начальник Теребовлянського райвідділу міліції Микола Сивуля, повідомлення про смерть 73-річної жительки райцентру надійшло до міліціонерів 10 березня. До правоохоронців зателефонував 26-річний чоловік і розповів, що вбив свою бабусю. На місце події одразу виїхала слідчо-оперативна група.

Правоохоронці виявили закривавлене тіло господині в оселі. Окрім неї в будинку перебував її внук. Хлопець намагався покінчити життя самогубством, однак міліціонери завадили йому це зробити.

Як зізнався підозрюваний, до непоправного призвела звичайна побутова сварка. Молодий чоловік намагався випросити в бабусі гроші. Старенька знала, що він витратить  їх на оковиту, тому категорично відмовила. Це й розлютило онука. Від словесних образ та погроз молодик перейшов до фізичного насилля - схопив ніж та завдав старенькій поранень, несумісних з життям. За висновками судмедекспертизи, смерть жінки була миттєвою, адже з трьох ножових поранень два удари прийшлося в ділянку серця.

Підозрюваний затриманий.   За скоєне молодику може загрожувати до п’ятнадцяти років позбавлення волі.

 

Повернутися
19.03.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...