ШКОЛА, ЯКУ ВІДКРИВАВ ПРЕЗИДЕНТ

Урочисто відкрити школу-довгобуд у селі Соколів на Теребовлянщині та презентувати подарунок – комп’ютерний клас – приїхав президент України Петро Порошенко, який 11 січня перебував на Тернопіллі із робочим візитом. До його приїзду ретельно готувалися навіть в самий день відкриття.  При вході на шкільне подвір’я усіх перевіряли металодетекторами та металошукачами. «Перепало» і місцевим колядникам.

  Учні школи разом із батьками зустріли Главу держави різдвяною колядкою.

Президент разом із школярами, директором закладу Борисом Ковалем перерізали символічну стрічку. «Для мене і для всіх нас ця школа символізує реформування і зміни в державі», – сказав Петро Порошенко, наголосивши на тому, що питання освіти та майбутнього дітей мають бути пріоритетом у державній політиці.

Глава держави зазначив, що реформа середньої освіти має бути спрямована на забезпечення освітнього процесу новітніми інноваційними технологіями, модернізацію підручників та покращення доступу дітей до освіти. Президент поінформував про прийняте рішення закупити 600 транспортних засобів для забезпечення шкільними автобусами.

 
Президент відзначив необхідність перегляду навчальних програм. «Нам треба ще раз уважно переглянути традиції, які були напрацьовані ще комуністичною владою. Якщо українці вже відмовились від комуністів під час виборів, то мають бути і інші кроки, спрямовані на те, щоб запровадити нове у навчальних програмах», – сказав Петро Порошенко.

За словами Президента, цього року в країні має бути створена законодавча основа для сучасної європейської патріотичної освіти. «Ми виростимо нове покоління освічених українців, які прославлятимуть себе, рідний край та Україну в усьому світі», – сказав він.

Глава держави зазначив, що покращенню освітнього процесу сприятиме реформа з децентралізації. Президент нагадав, що рішення про будівництво школи у селі Соколів на Тернопільщині було прийнято ще більше 20 років тому, однак у 1996 році воно було призупинено. Зараз, завдяки реалізації реформи з децентралізації та об’єднанню 21 територіальних громад вдалося завершити побудову учбового закладу.

У новозбудованій школі навчатиметься 126 учнів. Раніше учні 1-4 класів навчалися у приміщенні, побудованому ще у 1896 році, а школярі 5-9 класів – у селі Надрічне. У закладі були відсутні спортивний зал, актовий зал, електричне опалення.

Директор загальноосвітньої школи Борис Коваль зазначив, що нова школа дозволить дітям отримувати якісну освіту в комфортних класах. «Для нас створені гарні умови для навчання. Наше завдання – використати ці можливості повністю», – наголосив він.

Президент оглянув новозбудовану школу, зокрема сучасний комп’ютерний клас, та поспілкувався з учнями. Президент побажав школярам та їхнім батькам, щоб від навчання у новій школі залишилися лише гарні спогади, і було бажання повертатися до неї.


Повернутися
12.01.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...