« У ЧОЛОВІКА ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ — 2 СІЧНЯ, У НАШИХ ТРІЙНЯТ — 4 СІЧНЯ, А У МЕНЕ — 6-ГО.У ПЕРШИЙ МІСЯЦЬ РОКУ ТІЛЬКИ ТЕ Й РОБИТИМЕМО, ЩО СВЯТКУВАТИМЕМО”…

Наталія Презлята зі Збаража народила у Львові трійню

Торік у пологовому відділенні Львівської обласної клінічної лікарні на світ з’явилося шестеро трійнят.

А за перші чотири дні нового року — двоє! Виходить, за чотири дні нового року народилось стільки, скільки зазвичай народжується… за чотири місяці!

  30-річна   Наталія Презлята народила діток на 35-36 тижні вагітності — двох хлопчиків вагою 2,200 кг і 2,100 кг та дівчинку вагою 2 кг. “У чоловіка день народження — 2 січня. У наших трійнят — 4, а у мене — 6. У перший місяць року тільки те й робитимемо, що святкуватимемо”,— жартує Наталя.

Жінка — родом із Збаража Тернопільської області, її чоловік — з Івано-Франківська. Обоє вирішили вчитися у Львові. Наталя вступила на факультет міжнародних відносин. Її коханий обрав спеціальність програміста. Побралися три роки тому. До того ще три роки зустрічалися.

“У 2015 році трійні народжувалися у середньому раз на два місяці. А тут — кожні два дні!” — дивуються медики. Схоже, роботи у них цьогоріч не поменшає. ..


Повернутися
12.01.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...