ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №50

 Христос Рождається! Сходить над Україною ще одна Різдвяна зірка, даруючи  віру, надію і любов.  Той, Хто народився цієї пам’ятної ночі, скаже напередодні своїх страждань: «Мир залишаю Вам, мир свій даю Вам». «Мир вам» — такими ж словами церква благословляє нас у час Богослужінь. Один із дарів  Різдва — це дар справжнього миру. Це – мир з Богом, з власною совістю, мир з людьми, яким можна спокійно і відверто дивитися в очі. Було б великим щастям для кожної християнської душі, кожного  українця, шукаючи, знайти такий мир.

Дорога до миру стала для нас дорогою до ближнього. Приймаючи біженців, підтримуючи волонтерів, допомагаючи Героям, ми вчимося бути солідарними… Саме в цій всенародній солідарності у вірі, надії та любові ми відчуваємо живу присутність Бога серед нас, його справжнє народження на нашій землі.

Давайте зробимо Різдво справжнім. Різдво — це не лише блискітки та стрічки, дідух на столі і подарунки під ялинкою. Різдво — це навіть не обов’язково канонічні дванадцять страв на столі. Різдво — це любов.  Різдво— це дух, який спонукає віддавати без жодної думки про те, щоб щось отримувати.  Це час, коли ми найгостріше усвідомлюємо, що чим більше ми виявимо любові, тим більше її буде для інших. Це мир, оскільки ми знайшли мир у вченнях Спасителя.

Там, де народжується Бог, там народжується надія.  Де народжується Бог, там народжується мир. А де народжується мир, там вже немає місця для ненависті та війни.  


Повернутися
05.01.2016
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...