ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №50

 Христос Рождається! Сходить над Україною ще одна Різдвяна зірка, даруючи  віру, надію і любов.  Той, Хто народився цієї пам’ятної ночі, скаже напередодні своїх страждань: «Мир залишаю Вам, мир свій даю Вам». «Мир вам» — такими ж словами церква благословляє нас у час Богослужінь. Один із дарів  Різдва — це дар справжнього миру. Це – мир з Богом, з власною совістю, мир з людьми, яким можна спокійно і відверто дивитися в очі. Було б великим щастям для кожної християнської душі, кожного  українця, шукаючи, знайти такий мир.

Дорога до миру стала для нас дорогою до ближнього. Приймаючи біженців, підтримуючи волонтерів, допомагаючи Героям, ми вчимося бути солідарними… Саме в цій всенародній солідарності у вірі, надії та любові ми відчуваємо живу присутність Бога серед нас, його справжнє народження на нашій землі.

Давайте зробимо Різдво справжнім. Різдво — це не лише блискітки та стрічки, дідух на столі і подарунки під ялинкою. Різдво — це навіть не обов’язково канонічні дванадцять страв на столі. Різдво — це любов.  Різдво— це дух, який спонукає віддавати без жодної думки про те, щоб щось отримувати.  Це час, коли ми найгостріше усвідомлюємо, що чим більше ми виявимо любові, тим більше її буде для інших. Це мир, оскільки ми знайшли мир у вченнях Спасителя.

Там, де народжується Бог, там народжується надія.  Де народжується Бог, там народжується мир. А де народжується мир, там вже немає місця для ненависті та війни.  


Повернутися
05.01.2016
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.