ОБЕРЕЖНО: СКАЖЕНИЙ… ДЕБОШИР! ЧОЛОВІК ВІДКУСИВ СКАЛАТЧАНИНУ ШМАТОК ВУХА

Кинувся обіймати, а потім відгриз шматок вуха — чоловік з Борщева у специфічний спосіб вирішив помиритись із новим знайомим. Врятувати мочку вуха не вдалось.

38-річний чоловік із селища Скала-Подільська  відпочивав разом з компанією у барі. До їхнього столика прийшов п'яний відвідувач і спровокував скандал.

"Ситуацію вдалося втримати під контролем, спровадивши з бару дебошира. А через деякий час зловмисник перестрів скалатчанина уже на вулиці. Став просити вибачення за неадекватну поведінку, навіть поліз обніматися на знак примирення. Потім зубами схопив за вухо", — розповідають у прес-службі поліції.

Укус був настільки сильний, що мочки не стало. Потерпілий звернувся до медиків. 

Правоохоронці з’ясували, що причетний до нанесення тілесних ушкоджень 31-річний житель райцентру. Чоловікові інкримінують частину першу статті 125 ККУ. Проводиться досудове розслідування


Повернутися
05.01.2016
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…