ОБЕРЕЖНО: СКАЖЕНИЙ… ДЕБОШИР! ЧОЛОВІК ВІДКУСИВ СКАЛАТЧАНИНУ ШМАТОК ВУХА

Кинувся обіймати, а потім відгриз шматок вуха — чоловік з Борщева у специфічний спосіб вирішив помиритись із новим знайомим. Врятувати мочку вуха не вдалось.

38-річний чоловік із селища Скала-Подільська  відпочивав разом з компанією у барі. До їхнього столика прийшов п'яний відвідувач і спровокував скандал.

"Ситуацію вдалося втримати під контролем, спровадивши з бару дебошира. А через деякий час зловмисник перестрів скалатчанина уже на вулиці. Став просити вибачення за неадекватну поведінку, навіть поліз обніматися на знак примирення. Потім зубами схопив за вухо", — розповідають у прес-службі поліції.

Укус був настільки сильний, що мочки не стало. Потерпілий звернувся до медиків. 

Правоохоронці з’ясували, що причетний до нанесення тілесних ушкоджень 31-річний житель райцентру. Чоловікові інкримінують частину першу статті 125 ККУ. Проводиться досудове розслідування


Повернутися
05.01.2016
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.