АНЕКДОТИ №50

1 січня — це єдиний день, коли люди із задоволенням їдять минулорічні салати.

* * *

Після зустрічі Нового року мужик на вулиці звертається до міліціонера:

— Як дійти до вокзалу?

— Прямо.

— Ну, значить, мені не дійти...

* * *

Вранці першого січня з дитячої лунає крик:

— Тату, ти ж обіцяв, що Дід Мороз мені настільний футбол подарує! А під ялинкою нічого немає!

— Та не кричи ти так! Я через тебе гол пропустив.

* * *

На Новий Рік людина на 80% складається з алкоголю, а на 20% — з олів’є...

* * *

Телефонне опитування, проведене вранці 1 січня, дало такі результати: 

2% — «так?» 

3% — «алло?» 

95% — не змогли відповісти. 

* * *

Єврейський Дід Мороз:

— Здрааааастуйте, дітвора ... Купуйте подаруночки!

Замість того, щоб вішати на шию камінь, іноді досить скинути того, хто на ній сидить.

* * *

Правопорядок — це така система відносин, при якій ті, хто краде більше, стежать за тими, хто краде менше, щоб вони не поцупили більше.

* * *

Старики тому полюбляють давати хороші поради, що вже не здатні подавати погані приклади.

— Петровичу, ти не в курсі, коли в нас піст закінчується?

— Не знаю, а навіщо тобі?

— Щоб можна було спокійно м’ясо їсти.

— А ти хіба його не їси?

— Їм звичайно, але якось неспокійно.

* * *

Якщо вас намагаються втягнути в безпрограшну лотерею, значить, без програшу ви не підете.

* * *

Нарешті я не їжджу у відпустку через нестачу грошей, а через закриття авіасполучення і терористичні загрози.

* * *

Ніщо так не допомагає знайти компроміс, як наявність компромату.

* * *

Чоловіки! Не пропустіть момент: у холоди так легко відрізнити розумну жінку від дурепи. Розумна — в шапці, дурепа — із зачіскою.

 


Повернутися
05.01.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...