У ТЕРНОПІЛЬСЬКИХ РЯТУВАЛЬНИКІВ — НОВІ СПЕЦАВТОМОБІЛІ

Уже багато років триває плідна співпраця між тернопільськими рятувальниками та вогнеборцями з Шльонського воєводства Республіки Польща.

Поляки подарували українським колегам спец техніку, яку ще донедавна використовували за призначенням в своїх підрозділах. Зокрема, вони передали спеціальний автомобіль хімічного захисту на базі шасі Jelcz. Даний транспортний засіб оснащений обладнанням німецького виробництва, що призначене для застосування при ліквідації наслідків аварій, пов’язаних з викидом у навколишнє середовище різноманітних шкідливих хімічних речовин та ліквідації інших надзвичайних ситуацій техногенного характеру.

Невдовзі, у січні 2016 року, кваліфіковані фахівці з Польщі розпочнуть підготовку тернопільських рятувальників до роботи з новою технікою. Після проходження навчання та оволодіння нашими співвітчизниками необхідними знаннями й професійними навиками та здачею відповідних іспитів, техніку поставлять у бойовий розрахунок.

Начальник Управління ДСНС України у Тернопільській області полковник служби  цивільного захисту Віктор Маслей виразив щиру подяку польським друзям та відзначив, що даний автомобіль справді потрібний пожежно-рятувальній службі краю, де до цього часу для хімічного захисту використовувався транспорт на базі шасі ЗІЛ, оснащений морально та технічно застарілим обладнанням ще радянського виробництва.

Окрім спецавтомобіля хімічного захисту працівники Державної служби з надзвичайних ситуацій одержали ще й мікроавтобус для перевезення особового складу, на базі автомобіля Wolksvagen T4.

Даруючи техніку польські колеги побажали українським рятувальникам, щоб їм доводилось якнайменше використовувати її у роботі, а ще спокою та миру і ніяких надзвичайних ситуацій!


Повернутися
05.01.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...