КОЖЕН ДЕСЯТИЙ – ОФІЦІЙНО БЕЗРОБІТНИЙ!

Таку статистику навели у тернопільському міському центрі зайнятості. Майже 11 тисяч тернополян нині шукають роботу. У обласному центрі нараховується менше 120 тисяч людей працездатного віку.

За листопад 2015 року в Тернопільський міськрайонний центр зайнятості звернулися 717 громадян, які проживають в м. Тернополі, що на 98 осіб більше ніж за аналогічний період минулого року (619 чол.). Чисельність незайнятого населення, зареєстрованого протягом січня – листопада 2015 року у міськрайонному центрі зайнятості, з урахуванням зареєстрованих на початок року, склала 10692 чол., що на 274 особи менше, ніж на 1 грудня 2014 року (10966 чол.).

Незайняті та безробітні громадяни. Станом на 1 грудня 2015 року на обліку в центрі зайнятості знаходилися 2296 незайнятих громадян з числа осіб, що проживають в м. Тернополі ( на 1 грудня 2014 року – 2995 чол.).
Станом на 01 грудня 2015 року на обліку в центрі зайнятості перебували 1875 безробітних громадян, що на 853 чол. або на 31,3% менше, ніж на відповідну дату минулого року (2728 чол.). Жінки складають 73,0% від загальної чисельності безробітних (1368 осіб). Зменшився відсоток молоді до 35 років серед безробітних з 61,4 % на 01.12.2014 року до 56,9 % на 01.12.2015 року.

Вакантні посади та вільні робочі місця. За станом на 01 грудня 2015 року 280 підприємств міста подали інформацію про наявність 735 вільних робочих місць та вакантних посад ( на 01.12.2014 р. – 771 вакансія), у тому числі потреба для заміщення на посади службовців – 231 місце, для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями – 76 місць, пише За Збручем.

Всього за січень – листопад 2015 року Тернопільський міськрайонний центр зайнятості отримав від 1656 підприємств міста інформацію про наявність 12862 вільних робочих місць та вакантних посад.

 

http://infoprostir.te.ua


Повернутися
05.01.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...