"РОЗШИФРОВУЄМО" СТІЛ НА СВЯТ-ВЕЧІР

Кожна з 12 страв та деякі продукти, які входять до неї, мають глибоке символічне значення, а не просту традиційність. 

КУТЯ (найголовніша страва на столі, з неї починають трапезу) символізує єднання з Богом і світом померлих. Тому її залишають на ніч для душ усопших, не прибирають зі столу.

МАК, який додають до куті, символізує мучеництво Ісуса Христа.

МЕД — символ чистоти, надії, оптимізму, солодкого Божого Слова.

КОРАЧУН (кругла буханка хліба, інколи домашньої випічки, калач) символізує смерть і воскресіння. 

ГОРОХ, КВАСОЛЯ — символ християнського життя у "домашній", "сімейній церкві", символ єдності роду. 

КАПУСНЯК — символ єдності навколо однієї основи — Христа-Бога.

БОРЩ нагадує про дітей, убитих у Вифлеємську ніч за наказом Ірода.

ГОЛУБЦІ - символ голуба, який уособлює мир.

РИБА — знак християн, один із символів Ісуса Христа. У перших літерах грецького слова "риба" зашифровані слова "Ісус Христос", "Спаситель", "Син Божий".

ВАРЕНИКИ — достаток, ситність.

ГРИБИ — дві природи Ісуса Христа: божественна (шапка) і земна (корінець).

ПАМПУШКИ — щастя, здоров'я, як і вареники — достаток.

УЗВАР — життя людини, дароване Богом.

ЧАСНИК — очищення від гріхів. Також символізує здоров'я. Його кладуть на чотири кутки столу, а потім споживають, щоб зуби не боліли.


Повернутися
05.01.2016
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.