"РОЗШИФРОВУЄМО" СТІЛ НА СВЯТ-ВЕЧІР

Кожна з 12 страв та деякі продукти, які входять до неї, мають глибоке символічне значення, а не просту традиційність. 

КУТЯ (найголовніша страва на столі, з неї починають трапезу) символізує єднання з Богом і світом померлих. Тому її залишають на ніч для душ усопших, не прибирають зі столу.

МАК, який додають до куті, символізує мучеництво Ісуса Христа.

МЕД — символ чистоти, надії, оптимізму, солодкого Божого Слова.

КОРАЧУН (кругла буханка хліба, інколи домашньої випічки, калач) символізує смерть і воскресіння. 

ГОРОХ, КВАСОЛЯ — символ християнського життя у "домашній", "сімейній церкві", символ єдності роду. 

КАПУСНЯК — символ єдності навколо однієї основи — Христа-Бога.

БОРЩ нагадує про дітей, убитих у Вифлеємську ніч за наказом Ірода.

ГОЛУБЦІ - символ голуба, який уособлює мир.

РИБА — знак християн, один із символів Ісуса Христа. У перших літерах грецького слова "риба" зашифровані слова "Ісус Христос", "Спаситель", "Син Божий".

ВАРЕНИКИ — достаток, ситність.

ГРИБИ — дві природи Ісуса Христа: божественна (шапка) і земна (корінець).

ПАМПУШКИ — щастя, здоров'я, як і вареники — достаток.

УЗВАР — життя людини, дароване Богом.

ЧАСНИК — очищення від гріхів. Також символізує здоров'я. Його кладуть на чотири кутки столу, а потім споживають, щоб зуби не боліли.


Повернутися
05.01.2016
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.