"РОЗШИФРОВУЄМО" СТІЛ НА СВЯТ-ВЕЧІР

Кожна з 12 страв та деякі продукти, які входять до неї, мають глибоке символічне значення, а не просту традиційність. 

КУТЯ (найголовніша страва на столі, з неї починають трапезу) символізує єднання з Богом і світом померлих. Тому її залишають на ніч для душ усопших, не прибирають зі столу.

МАК, який додають до куті, символізує мучеництво Ісуса Христа.

МЕД — символ чистоти, надії, оптимізму, солодкого Божого Слова.

КОРАЧУН (кругла буханка хліба, інколи домашньої випічки, калач) символізує смерть і воскресіння. 

ГОРОХ, КВАСОЛЯ — символ християнського життя у "домашній", "сімейній церкві", символ єдності роду. 

КАПУСНЯК — символ єдності навколо однієї основи — Христа-Бога.

БОРЩ нагадує про дітей, убитих у Вифлеємську ніч за наказом Ірода.

ГОЛУБЦІ - символ голуба, який уособлює мир.

РИБА — знак християн, один із символів Ісуса Христа. У перших літерах грецького слова "риба" зашифровані слова "Ісус Христос", "Спаситель", "Син Божий".

ВАРЕНИКИ — достаток, ситність.

ГРИБИ — дві природи Ісуса Христа: божественна (шапка) і земна (корінець).

ПАМПУШКИ — щастя, здоров'я, як і вареники — достаток.

УЗВАР — життя людини, дароване Богом.

ЧАСНИК — очищення від гріхів. Також символізує здоров'я. Його кладуть на чотири кутки столу, а потім споживають, щоб зуби не боліли.


Повернутися
05.01.2016
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.