ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №49

Минає рік. Рік, котрий відкрив нам очі на безліч речей. Ми підводимо підсумки прожитого і готуємо подарунки близьким. Хтось традиційно говорить, що це був важкий рік, і швидше б він скінчився, новий буде кращим і легшим. Хтось планує майбутнє свято, зосередившись виключно на ялинці та олів'є.  Хтось накуповує салютів, а хтось в окопі мріє, аби хоч на свято обійшлося без «салютів».

Ми часто собі обіцяємо почати з Нового року нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. Ми твердо збираємося підвести підсумки року, що минув, та запланувати свої майбутні успіхи. Але щоб почати нове життя, не обов’язково чекати бою новорічних курантів.  Чому нас так тягне почати нове життя саме з якогось «видатного» моменту? За п’ять хвилин до новорічного дива обіцяємо собі змінитися і кожен раз не виконуємо своїх обіцянок.

  Кожен рік ми називаємо новим, з надією, що  у ньому все буде по-іншому. Вирішуємо все «писати» заново, на чистому аркуші. Тільки помилки ті ж, і коми знову ставимо не там. Справа не в новому аркуші.

Не починайте з нового року нове життя. Все одно будуть і правильні рішення, і помилкові, і добрі новини, і сумні... Бо життя не змінюється з нового року. Воно змінюється, коли змінюємося ми самі. Тож добрих змін — і Україні, і в кожному з нас.


Повернутися
31.12.2015
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.