ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №49
Минає рік. Рік, котрий відкрив нам очі на безліч речей. Ми підводимо підсумки прожитого і готуємо подарунки близьким. Хтось традиційно говорить, що це був важкий рік, і швидше б він скінчився, новий буде кращим і легшим. Хтось планує майбутнє свято, зосередившись виключно на ялинці та олів'є. Хтось накуповує салютів, а хтось в окопі мріє, аби хоч на свято обійшлося без «салютів».
Ми часто собі обіцяємо почати з Нового року нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. Ми твердо збираємося підвести підсумки року, що минув, та запланувати свої майбутні успіхи. Але щоб почати нове життя, не обов’язково чекати бою новорічних курантів. Чому нас так тягне почати нове життя саме з якогось «видатного» моменту? За п’ять хвилин до новорічного дива обіцяємо собі змінитися і кожен раз не виконуємо своїх обіцянок.
Кожен рік ми називаємо новим, з надією, що у ньому все буде по-іншому. Вирішуємо все «писати» заново, на чистому аркуші. Тільки помилки ті ж, і коми знову ставимо не там. Справа не в новому аркуші.
Не починайте з нового року нове життя. Все одно будуть і правильні рішення, і помилкові, і добрі новини, і сумні... Бо життя не змінюється з нового року. Воно змінюється, коли змінюємося ми самі. Тож добрих змін — і Україні, і в кожному з нас.
← Повернутися
