КОЛЯД, КОЛЯД, КОЛЯДНИЦЯ…

У Тернополі буде фестиваль колядок біля найбільшої шопки в Україні

У Тернополі організовують Перший парафіяльний фестиваль колядок «Возвеселімся всі разом нині». Взяти участь запрошують хори, творчі ансамблі та колективи. Учасники презентуватимуть колядки акапельно або з супроводом 16 січня о 14:00 годині. Кращих обиратимуть за рівнем майстерності, аранжуванням та зовнішнім виглядом.

Ініціювали фестиваль чин братів менших (францисканців) східного обряду у Тернополі, щоб відродити українські релігійні та народні традиції.

«Фестиваль ініціював наш отець Юстиніан – ігумен церкви святого апостола Петра. У нашій церкві є велика різдвяна шопка, яка відома на всю Україну. Хотіли, щоб біля цієї шопки відбувалися постійно дійства. Було організовано фестиваль з метою прославити Бога. Також хочемо виявити на якому мистецькому рівні знаходяться церковні хори, які у нас хори є в Тернополі, у якій церкві, на що претендують. Чи є хори, які співають примітивні твори, чи є які солідніше трошки. Років 50-70-100 назад маємо видатних композиторів церковних, які були здатні до такого високого рівня писати, навчати хори, навіть сільські, то тепер, на жаль, усе «міліє». Навіть, самі священики не хочуть тримати той високий рівень. Це я знаю, є у греко-католицьких церквах, бо у православних, скажімо «співочу рамку» тримають!», – поділилася регент хору «Осанна» Ольга Коневич.

Для участі у фестивалі необхідно заповнити електронну заявку та надіслати її за адресою: festyvalkolyada@ukr.net. Детальніше за телефоном: 097 055 16 46.

Фестиваль відбуватиметься у церкві святого апостола Павла за адресою: місто Тернопіль, вул. Володимира Великого 1А.


Повернутися
31.12.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...