ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №48

   Шановні тернополяни! Вас не дивує, що люди сприймають глобальний конфлікт Росія vs весь світ як певну спортивну подію? Будь які домовленості про перемир`я чи хоча б тимчасове затишшя сприймаються із невдоволенням уболівальника, котрий купив квиток на фінал Ліги чемпіонів, а на кінець другого тайму на табло все ще нуль-нуль…

   А де емоції? Де екшн? Треба загострення атаки, вилучення і атакувати з флангів, чорт забирай! і нема, щоб подумати, що як почнеться «заміс» по крупному — наше АТО із тисячами смертей виглядатиме дитячою забавкою. Почитайте про втрати у Першій світовій - де не було ні Гітлера, ні Сталіна, жодного «класичного» тирана - чиста геополітика і цивілізовані країни невідомо на що потратили купу ресурсів і мільйони жертв. Мільйони!

   Хто скаже, що нам дала Перша світова? Дивує ця абсолютна тяга до руйнації — бий, «мочи», вали... І недавня радість від відключення електрики Криму тільки це підтверджує. Якби у нас існував гіпотетичний харчопровід у Крим - впевнений, знайшлись би люди, котрі з радістю його закрутили і тішились би, як в муках голоду корчаться люди. Оцей Танатос, що живе у нас, вимагає дива і щиро сподівається, що всі бомбитимуть Росію, а ми будемо спостерігати це все із захопленням першокласника, котрий покликав старшого брата до свого кривдника. Дико, коли люди, абсолютно не вагаючись, легко позбавляють життя та здоров`я іншу людину за її відмінні релігійні чи політичні переконання, сексуальну чи світоглядну позицію. Адже наше майбутнє можливе лише за умови розуміння себе і розуміння інших. Так складно вжитись, втримати хиткий баланс.

   Життя в соціумі - це пошук вічних балансів між індивідуумом та групою осіб, поміж котрих він живе. Інакше усіх бджіл світу не вистачить на віск для свічок, котрі сьогодні ми всі запалюємо.


Повернутися
27.12.2015
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Буддиська притча розповідає про старого монаха, котрий так повчав своїх молодших колег: «Перший раз, коли сарна впала мені в юшку, я вилив усе на землю. Потім я викидав сарну, але їв юшку. Пізніше я їв усе разом – і сарну, і юшку. Нині ж, якщо якась сарна намагається вилізти з юшки, я заштовхую її назад…»

  Буває так, що невдача може бути основою успіху. Майже дев’яносто років тому журналіст Вільям Боліто написав: «Найважливіше в житті полягає не в тому, щоб максимально використовувати свої успіхи. Кожен дурень здатний на це. Насправді важливим є вміння  отримувати користь з наших втрат. Це вимагає розуму; в цьому і полягає різниця між розумною людиною і дурнем…»

 У житті усе несподіване й непередбачуване. То воно тобі підкидає удачу, то розчарування. Головне-не зупинятися, а продовжувати жити. Можливості потрібно не лише використовувати. Їх потрібно відбирати, виривати від життя, повністю вловлювати і не випускати! Коли доля підкидає тобі якийсь шанс, за цю зачіпку потрібно хапатися, що є духу! Для цього і є життя…

Навіть коли здається, що все проти вас, зусилля та наполегливість можуть бути вашими конкурентними перевагами. Ба більше, вони можуть бути тією єдиною перевагою, яка вам справді потрібна. Як казав класик: якщо важко досягти успіху, потрібно докласти більше зусиль.