ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №48

   Шановні тернополяни! Вас не дивує, що люди сприймають глобальний конфлікт Росія vs весь світ як певну спортивну подію? Будь які домовленості про перемир`я чи хоча б тимчасове затишшя сприймаються із невдоволенням уболівальника, котрий купив квиток на фінал Ліги чемпіонів, а на кінець другого тайму на табло все ще нуль-нуль…

   А де емоції? Де екшн? Треба загострення атаки, вилучення і атакувати з флангів, чорт забирай! і нема, щоб подумати, що як почнеться «заміс» по крупному — наше АТО із тисячами смертей виглядатиме дитячою забавкою. Почитайте про втрати у Першій світовій - де не було ні Гітлера, ні Сталіна, жодного «класичного» тирана - чиста геополітика і цивілізовані країни невідомо на що потратили купу ресурсів і мільйони жертв. Мільйони!

   Хто скаже, що нам дала Перша світова? Дивує ця абсолютна тяга до руйнації — бий, «мочи», вали... І недавня радість від відключення електрики Криму тільки це підтверджує. Якби у нас існував гіпотетичний харчопровід у Крим - впевнений, знайшлись би люди, котрі з радістю його закрутили і тішились би, як в муках голоду корчаться люди. Оцей Танатос, що живе у нас, вимагає дива і щиро сподівається, що всі бомбитимуть Росію, а ми будемо спостерігати це все із захопленням першокласника, котрий покликав старшого брата до свого кривдника. Дико, коли люди, абсолютно не вагаючись, легко позбавляють життя та здоров`я іншу людину за її відмінні релігійні чи політичні переконання, сексуальну чи світоглядну позицію. Адже наше майбутнє можливе лише за умови розуміння себе і розуміння інших. Так складно вжитись, втримати хиткий баланс.

   Життя в соціумі - це пошук вічних балансів між індивідуумом та групою осіб, поміж котрих він живе. Інакше усіх бджіл світу не вистачить на віск для свічок, котрі сьогодні ми всі запалюємо.


Повернутися
27.12.2015
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…