НАСІННЯ ЗІ ЗНАКОМ ЯКОСТІ

Українські виробники насіння отримали можливість виходу на міжнародні ринки

Хороший урожай, великий потенціал для нарощування експорту зернових, дерегуляція та вихід українського насіння на ринок ЄС — основні результати роботи Департаменту землеробства та технічної політики в АПК Мінагрополітики протягом поточного року. Директор Департаменту Володимир Топчій повідомив, що Україна сьогодні виробляє у рази більше продукції, аніж споживає внутрішній ринок. «У 2015/16 маркетинговому році експорт зернових може скласти понад 36 млн. тонн. Унаслідок вжитих урядом заходів сільгосптоваровиробникам значно спрощено умови реалізації зерна. Згідно з постановою КМУ №42 «Деякі питання дерегуляції господарської діяльності» скасовано карантинний сертифікат для переміщення зернових культур у межах України. Також скорочено з п’яти діб до однієї термін надання висновку фітосанітарної експертизи щодо шкідливих організмів», — підкреслив пан Топчій.

Улітку поточного року експерти Європейської комісії «Охорона здоров’я та права споживачів» (САНКО) провели аудит, щоб оцінити систему офіційного контролю та сертифікації насіння зернових в Україні та її відповідності вимогам ЄС. «Нарешті українське насіння знову вийде на ринок ЄС, уперше в історії незалежної України. Вітчизняні виробники насіння зернових колосових культур, кукурудзи та сорго отримали можливість виходу зі своєю продукцією на міжнародні ринки. За офіційними даними Європейської комісії, українська система контролю за виробництвом та сертифікацією насіння організована належним чином», — наголосив Володимир Топчій. За його словами, насіння, вироблене та сертифіковане в Україні, відповідає європейським нормам, визнається еквівалентним виробленому та сертифікованому у країнах ЄС. Це підтвердив відповідний звіт Європейської комісії. Україна може стати одним із провідних європейських і світових виробників та експортерів насіння.


Повернутися
27.12.2015
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...