НЕ ВСЕ ТЕ МИЛЕ, ЩО У МИЛІ...

Які речовини у складі косметичних і гігієнічних засобів особливо небезпечні для здоров’я

Косметичні та гігієнічні засоби стали невід’ємною частиною нашого повсякдення. Дезодоранти, шампуні, мило, лосьйони є на поличках у кожному домі. Однак ці «блага» цивілізації часом містять небезпечні речовини, які можуть спровокувати серйозні захворювання. Провівши низку досліджень, медики і науковці США дійшли висновку, що найбільш згубні для організму хімічні складники — парабени, ароматизатори і тоул. Тому важливо звертати увагу на упаковку мила, шампуню чи дезодоранту, де обов’язково мають вказувати склад гігієнічного засобу.

Як з’ясували дослідники, парабени можуть провокувати розвиток раку: саме ці речовини були виявлені в пухлинах молочної залози. Парабени мають гормональні властивості й можуть імітувати естроген в організмі людини. Ось, зокрема, чому фахівці застерігають користуватися косметикою на гормональній основі.

Серед ароматизаторів, до яких у фахівців-дослідників також багато претензій, учені виділяють як особливо шкідливі сполуки диетилфталати і фталати. Їх пов’язують з алергійними реакціями та ендокринними розладами. Фталати викликають особливе занепокоєння експертів, оскільки діють як розчинники. Їх містять чимало косметичних засобів, у тому числі дезодоранти, лаки і гелі для волосся, лаки для нігтів. Дослідження, проведене в США, підтверджує зв’язок між деякими аномаліями розвитку плоду чоловічої статі й рівнем фталатів в організмі матері.

Щодо толуолу, то цю хімічну речовину містять лаки для нігтів і фарби для волосся. Екологи вважають толуол одним із найбільш токсичних компонентів на ринку косметики і парфумерії. Дослідження показують, що вплив толуолу може призвести до аномалій розвитку плоду, а також імунних розладів у дорослих.


Повернутися
27.12.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...