ПА-ПА, ПЛАГІАТ!

Українці створили програму, що розпізнає плагіат у студентських роботах. Деякі виші вже оголосили про співпрацю

Наприкінці 2015 року компанія "Антиплагіат" створила програмне забезпечення, здатне знаходити текстові збіги і розпочала співпрацю з кількома українськими університетами, давши їм можливість безкоштовно перевіряти студентські роботи (переважно дипломи) на наявність текстових збігів.

Як повідомляє Ain.ua, "Антиплагіат" уклав договори з Національним університетом біоресурсів і природокористування України (НУБіП), Національним університетом "Львівська політехніка" (НУ "ЛП") і Львівською комерційною академією.

За умовами договору про співпрацю, вищі навчальні заклади отримали безкоштовний доступ до програмного забезпечення і зараз тестують його якість. Вони можуть перевіряти оригінальність студентських робіт, порівнюючи їх з іншими з інтернету і внутрішньої бази університету.

Програмне забезпечення миттєво надає звіт з відсотковим показником унікальності і збігів, посилання на веб-джерела матеріалу та історію перевірок. Команда "Антиплагіат" розробила алгоритми, що вміє розпізнавати цитати різних стилів, знаходити перефразування, заміну символів, сінонімізацію та інше.

Текстові збіги не обов'язково є плагіатом - викладачі розглядають кожен випадок і виносять остаточне рішення індивідуально.

Команда "Антиплагіат" розповіла, що робоча група зібралася приблизно два роки тому. Саме тоді народилася ідея проекту. Програміст Єгор Мельников (який зараз обіймає посаду головного інженера) почав працювати над ідеєю, яка в результаті стала суттю проекту. Розробка здійснюється постійно, перший прототип був готовий влітку 2014 року.


Повернутися
27.12.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...