ЗАМІСТЬ ДІДА МОРОЗА — САНТА! ЩЕ Й НА РОВЕРІ…

У Тернополі відбувся костюмований велозаїзд Санта Клаусі

25 грудня в Тернополі провели велозаїзд «Санта на велосипеді». За словами координаторів, такий передноворічний захід спрямований на привернення уваги до розвитку велоінфраструктури в місті.

Організатором заходу, пише «День»,  виступила громадська ініціатива «ВелоТернопіль». З Театрального майдану учасники велозаїзду вирушили центральними вулицями міста.

«Я багато подорожую за кордон і бачу наскільки розвивається велоінфраструктура у великих містах, де люди думають про навколишнє середовище. Дізнався, що таке в Тернополі започатковується активістами і вирішив долучитися», – розповідає учасник велозаїзду, голова благодійного фонду «Майбутнє сиріт» Андрій Назаренко. – «10 днів тому повернувся з Європи, домовився з нідерландськими організаціями про те, щоб вони могли збирати велосипеди, які в хорошому стані, і вже не використовуються. Ми забезпечимо транспортування цих роверів до нас, в Тернопіль. Попередньо обговорили, що це може бути 100-150 велосипедів, будемо їх безкоштовно роздавати в дитячих будинках».

Зазначимо, захід «Санта на велосипеді» провели в рамках вже традиційної для Тернополя велосипедної події "Критична маса". Щомісяця, в останню п’ятницю, місто долучається до всесвітньої акції і влаштовується велопробіг, щоб привернути увагу суспільства до велосипедного руху.


Повернутися
27.12.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.