ДО ЄВРОПИ — БЕЗ ВІЗ, АЛЕ...

Через кілька місяців українці зможуть їздити у країни ЄС без віз! Але для цього владі треба виконати велику роботу над помилками.

  Вагомий подарунок від європейської спільноти отримали українці до Дня святого Миколая. Увечері напередодні цього свята, коли казковий благодійник розносить свої презенти, Єврокомісія поклала нам “під подушку”  суперприз — позитивний звіт з виконання Україною вимог Плану дій візової лібералізації. Рекомендувала зняти з українців візові бар’єри. А це означає, що зовсім скоро, приблизно із серпня 2016-го, коли буде завершено всі технічні процедури, наші співвітчизники їздитимуть у гості до “бабці Європи” більш вільно — на термін 90 днів кожні півроку. Без стояння у виснажливих чергах біля візових центрів, без значних витрат на консульські послуги, без багатогодинного мордування у “пробках” на прикордонних пунктах пропуску. Щоб пройти через ширше відчинені ворота в Європу, громадянам України потрібно буде мати при собі лише біометричний паспорт, квитанцію про заброньований номер у готелі (чи документ-запрошення про те, що житимете в якійсь родині з країн ЄС), а також зворотний квиток додому, який підтверджує, що ви не збираєтеся стати нелегалом-емігрантом.

Рішення Єврокомісії — знакове для України, революційне, можна сказати, епохальне. Одне з досягнень, про які мріяв Євромайдан. Ще одна ознака того, що Україна рішуче обриває пута, котрі зв’язували її з радянським минулим. Це також гучний  ляпас імперській політиці Кремля, господарі якого ниють, що Україна в Європі нікому не потрібна.

Щоб здійснилася наша давня мрія безперешкодних подорожей європейським континентом, слід дочекатися завершення ще декількох етапів. Очікується, що у середині січня Єврокомісія передасть свій схвальний висновок на розгляд Ради міністрів ЄС. Крім її “так” (його можна буде очікувати 9-10 червня), нам знадобиться ще й “добро” Європарламенту. За даними вітчизняних дипломатів, в обох цих органах позитивно налаштовані щодо надання Україні безвізового режиму. Головне,  щоб ми самі якимись недолугими діями не зіпсували ці теперішні настрої єврочиновників, й вони не змінили думку. Такий ризик існує.

Безвізовий діалог Києва з Брюсселем триває від 2008 року. Через різні політичні пертурбації Україна повільно виконувала поставлені їй домашні завдання.  Повільніше, ніж, скажімо, сусідня Молдова, чиї громадяни безперешкодно перетинають свій західний кордон, починаючи з квітня 2014-го. Ми ж, як звикло, “довго запрягаємо”. Останні з необхідного пакета рішень парламент з великим скрипом ухвалив лише кілька тижнів тому — пригадуєте депутатські баталії довкола трудової дискримінації за сексуальною орієнтацією?

Утім, як з’ясувалося, процедури з безвізового режиму великодушні європейці запускають для нас… авансом, враховуючи “особливі політичні відносини” між ЄС і Україною. Як це не прикро визнавати, дотепер різні гілки української влади не спромоглися виконання кількох обов’язкових, принципових для Європи речей. Виправити ці пробіли упродовж першого кварталу 2016 року наш президент і прем’єр усно та через письмові гарантії пообіцяли керівнику Європарламенту Мартіну Шульцу, президенту Європейської Ради Дональду Туску. Йдеться, зокрема, про те, щоб:

а) на ділі, у незалежному режимі запрацювали Національне антикорупційне бюро і Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП);

б) змінити закон про прокуратуру щодо принципів формування САП, а саме — про надуману кваліфікаційну вимогу щодо обов’язкових п’яти років стажу роботи у звичайній прокуратурі;

в) розпочати роботу Національної агенції з питань запобігання корупції (НАЗК), яка має взятися за аналіз декларацій держслужбовців;

г) виправити закон про Агенцію з повернення активів, нажитих незаконним шляхом, і управління ними. А також привести до європейських норм закон про спецконфіскацію та арешт майна корупціонерів. Бо нині ухвалені закони обмежують можливості цих органів;

д) закласти у держбюджеті кош¬ти на фінансування всіх антикорупційних органів.

Якщо всього цього не буде виконано, усі попередні зусилля підуть, як мовиться, котові під хвіст — європейські інстанції заблокують безвізовий режим для українців. Якщо ж наш парламент візьметься за розум і ухвалить потрібні рішення ще до кінця грудня-січня, то, не виключено, візові обмеження для українців ЄС може скасувати на початку березня, а кордони відкриє вже у травні…

Президент Петро Порошенко каже, що без віз відві¬дувати Європу зможуть і ті громадяни України, які живуть на окупованих територіях — після  того, як там буде відновлено суверенітет. На думку глави держави, безвізовий режим стане додатковим стимулом повернення української влади на Донбас і одним з елементів стратегії повернення Криму. Глава держави так змалював перспективи жителів анексованих територій:  “Або ви маєте свободу пересування, демократичні правила життя в середині України, свободу інвестицій і низку інших переваг — або ви сидите в окупованому Криму без права міжнародних подорожей, з обмеженими можливостями для роботи, інвестицій тощо”.  На думку президента, рішення Єврокомісії суттєво полегшить  наші переговори про спрощення візового режиму зі США, Канадою, Австралією та іншими країнами.

Думка з приводу

Сергій ТАРАН, директор Міжнародного інституту демократій

Безвізовий режим з Україною – дуже незвичне рішення Європи. Ви тільки вдумайтеся: європейці чітко вказують на недопрацювання України, прямо заявляють: — ви НЕ виконали всіх умов — і тут же ухвалюють позитивні рекомендації. Причому, не відкладаючи, починають законодавчі процедури, покладаючись лише на “чесне слово” влади… Перед цим інша західна інституція – МВФ – заради України змінив власні правила, і тепер може видавати позики країнам, які відмовляються платити по окремих запозиченнях… Все це дивно тому, що Захід – це завжди територія закону. І дуже рідко там трапляються рішення,— такі рішення делікатно називають “політичними”,— які не зовсім корелюються з усталеними правилами. Причина цих “політичних” рішень у тому, що на Заході не лише зацікавлені в Україні, а й справді в неї вірять. Вірять більше, ніж чимало українських політиків, які роблять кар’єру лише на нігілізмі і зневірі.

А тим часом…

Безвізовий режим із ЄС отримають також Грузія і Косово. У Грузії звістку про це відзначили гучним святкуванням, як подію національного масштабу —  з феєрверками, європрапорами, вуличними походами. З’явився мем (популярна тема, якою діляться в Інтернеті) — “шенгенацвале”. В Україні ж надання безвізового режиму народило такі меми — “Рошенген”, “Шенгенобандера”, “Шенгенко”. Дехто жартома пропонує пункт пропуску Шегині перейменувати у Шенгині…

 

Джерело: Високий замок online — http://wz.lviv.ua/ukraine/153516-do-yevropy-z-chystymy-pasportamy


Повернутися
27.12.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...