ПОТЯГЛО НА «ПОЛУНИЧКУ» З НЕПОВНОЛІТНІМИ

25 грудня слідчі Тернопільського відділу поліції розпочали кримінальне провадження за фактом вчинення статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості (стаття 155 ККУ частина 1). Таку статтю правоохоронці інкримінують двом іноземцям.

Підставою для відкриття провадження стала інтернет-публікцація на одному із місцевих сайтів. У ній йшлося про те, що студенти-іноземці з Івано-Франківська начебто «передали» двох неповнолітніх дівчаток для розваг своїм друзям-іноземцям у Тернопіль.Про це на своїй сторінці у Facebook написав франківський громадський активіст, учасник АТО Степан Андрійців, передає gazeta.ua.

«Більше тижня 13 арабів, які навчаються в освітніх закладах Івано-Франківська, розбещували двох неповнолітніх дівчат. Одній із них – 12 років, другій – 11. Знайшли дівчаток аж у Тернополі, бо саме туди їх, як «подарунок» арабам-педофілам, відправили ці 13 нелюдів. Зараз винуватців допитують, дівчатка перебувають на лікуванні», – написав Андрійців.

Правоохоронці перевірили інформацію та знайшли зниклих франківчанок на одній із квартир у Тернополі, яку винаймають іноземці.

Основне досудове розслідування у даному кримінальному провадженню проводять слідчі Івано-Франківщини, адже першочергові події розвилася саме там. Призначено ряд необхідних експертиз.

Неповнолітні дівчата перебувають в одному із притулків Івано-Франківська, оскільки вони обоє з неблагополучних сімей і правоохоронці наразі не можуть повернути їх матерям.

Тернопільські поліцейські встановили осіб, яких підозрюють у вчиненні цього злочину – це двоє іноземців, які навчаються в одному із тернопільських вищих навчальних закладів. Їм 22 та 23 роки.

Санкція статті, яку інкримінують іноземцям, передбачає покарання у вигляді обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на той самий строк. Триває досудове розслідування.


Повернутися
27.12.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.