ПІДНЯЛАСЯ РУКА НА ГРОШІ ДЛЯ БІЙЦІВ

 Приїхав в гостину до знайомої та потрапив у кримінальну пригоду: мешканець обласного центру викрав з супермаркету, розташованого в райцентрі Борщів, скриньку для пожертв. Повідомлення про крадіжку надійшло до Борщівського відділення поліції від працівників торгового закладу.

Правоохоронці оперативно встановили особу підозрюваного. Ним виявився 40-річний мешканець Тернополя. Чоловік приїхав в райцентр аби провідати давню знайому. Зайшов до місцевої крамниці аби купити гостинці. Вже на касі увагу чоловіка привернула скринька для пожертв воїнам АТО, щедро наповнена грошима. Зловмисник розрахувався за придбаний товар, а тоді вхопив скриньку та кинувся до виходу.

Розжився злодій на 800 гривень та на кримінальне провадження.

Працівники поліції розшукали підозрюваного у помешканні його знайомої. Туди він і приніс вкрадене. За фактом крадіжки відкрито кримінальне провадження.

Поліцейські перевіряють причетність чоловіка до скоєння інших аналогічних злочинів.

Триває слідство.


Повернутися
27.12.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.