СВИНІ НЕ ВИННІ: СЕЛЯНИ З «КОКТЕЙЛЯМИ МОЛОТОВА» ПРОТИ «ПАЦЬ»

Сотні жителів Ланівців оточили свинарник з усіх боків та не пропускають машини із кормами, повідомляє ТСН.

Люди і вдень, і вночі блокують в’їзди на свинокомплекс. Вони облаштували на дорозі смугу перешкод . Тут є пляшки з коктелями Молотова, довжелезний стіл і, навіть, колючі перешкоди.

Вартують по черзі , їсти варять просто неба, гріються у наметі. Тактика містян проста – зморити свиней голодом.

Поросят посадили на дієту, бо усе навкруги смердить їхніми відходами.

Боротьбу із небажаним сусідом люди розпочали ще навесні. Тоді власники свинокомплексу пообіцяли до зими свиней вивезти, ферму закрити. Але не склалося. Таке зневажливе ставлення до вимог громади дуже обурило людей.

“В них немає основних дозвільних документів – це на викиди. Дуже коротка віддаль від свинокомплексу до населенного пункту – 10 метрів, згідно законодавства віддаль повинна бути не ближче 500 метрів”, – каже пікетувальник Олег Довгалюк.

Представники аграрного підприємства просять людей дати їм ще 9 місяців на закриття свинарника, бо не мають куди вивезти тварин. У представника агропідприємства , коли розповідає про голод у блокадному свинарнику, ком у горлі.

“Припинилося завезення кормів, рано чи пізно ми дійдем до того- вони вже на зменшеному раціоні стоять, вірніше на мінімальному, і рано чи пізно вони почнуть гинути”, – каже директор агропідприємства Іван Хаблюк.

Натомість люди налаштовані рішуче, блокаду не припинять допоки свинарник не закриють. І вже вказують нову адресу для свиней – Донеччина, передова АТО, м’ясна тушківка для бійців.


Повернутися
17.12.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...