ШКОЛЯРАМ — СТИПЕНДІЇ. НЕ ПРОСТІ, А ІМЕННІ!

Іменні стипендії для учнів загальноосвітніх шкіл пропонує запровадити депутат міської ради, голова комісії з питань освіти, науки, культури, молодіжної політики, фізичної культури та спорту Володимир Місько.

За його словами, тих учнів, які є призерами всеукраїнських та міжнародних олімпіад, перемагають у спортивних змаганнях, мистецьких конкурсах чи беруть активну участь у шкільному самоврядуванні, потрібно відзначати та заохочувати до подальших звершень.

Великим позитивом у ідеї Володимира є те, що стипендії повинні бути названі на честь відомих тернополян.

«Буде добре, щоб учні, які мають високі досягнення у галузі фізики, отримували стипендію імені Івана Пулюя, у галузі музики – імені Соломії Крушельницької. Принципово, щоб стипендії було названо на честь відомих постатей родом із Тернопільщини. Я переконаний: запровадження учнівських стипендій стане поштовхом для активізації навчального процесу, розвитку культури та спорту у нашому місті», – розповів Володимир Місько.

Він зазначив, що профільна депутатська комісія Тернопільської міської ради доручила управлінню світи і науки розробити проект Положення про учнівські стипендії.

 На виконання пункту програми міського голови "Створення стипендіального фонду від міськради для талановитих учнів і студентів, а також вчителів і викладачів, завдяки яким були досягнуті високі результати у навчанні" з 01.01.2011р. до 01.09.2015р. для відзначення талановитих учнів, вчителів в рамках стипендіального фонду від міськради було виділено такі кошти:

2011р. - 76 475,00 грн.

2012р. - 80 327,50 грн.

2013р. - 63 648,13 грн.

2014р. - 160 905,94 грн.

2015р. - 81 937,50 грн.


Повернутися
17.12.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...