ДОБРИЙ ДЕНЬ, ЯЛИНОЧКО, В … ДОРОГІМ НАРЯДІ

Усім тернополянам, які прийдуть помилуватися головною ялинкою міста на Театральному майдані, доведеться змиритися з її вартістю. На зелену красуню та гірлянди міська рада виділила аж 198 000 гривень.

 Майже 200 тисяч гривень витратять цього року на придбання новорічної ілюмінації. Цю суму управління  житлово-комунального господарства, благоустрою та екології міськради перерахує комунальному підприємству «Тернопільміськсвітло». А вони вже закуплять необхідну ілюмінацію для міста. Відповідне рішення прийняли під час чергового засідання виконавчого комітету міськради 9 грудня.

 Найбільше коштів піде на світлові гірлянди. У рішенні зазначено, що 20 комплектів обійдеться в 157 тисяч 200 гривень. Кожен з комплектів складається із восьми гірлянд по 10 метрів кожна. Вартість одного такого комплекту становить 7 тисяч 860 гривень. Верхівку новорічної ялинки цього року прикрасять новою півтораметровою маківкою. Це буде «Льодяний кристал» вартістю 35 тисяч 260 гривень. Небачена щедрість міської ради не обмежилась лише цяцьками для ялинки. Ще 5 тисяч 540 гривень витратять на пульт управління ілюмінацією.


Повернутися
17.12.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...