У ЗАМКУ НА ГУСЯТИНЩИНІ ЗНІМАЛИ ФІЛЬМ

Зйомки фільму «Краща партія» проводилися на Тернопільщині у селі Личківці, що на Гусятинщині. Кінорежисер Юрій Рудий розповів в ефірі «Ух-радіо» ternopil.te.ua про кінострічку та тернопільський замок, де працювали актори. «Краща партія» – новий український фільм, прем’єра якого планується в кінці лютого 2016 року.

– У селі Личківці є старовинний замок, де колись жили євреї. Його історія цікава та загадкова. Я чув, що там радянська влада розстріляла цілу родину, а хтось втік через підземний хід і зараз живе в Канаді. Місцеві жителі приходили навіть посеред ночі, щоб подивитися на зйомки, – розповідає Юрій Рудий.

Юрій – кінопродюсер студії «Це Цікаво Продакшн», який працює над фільмом «Краща партія». Незважаючи на назву, фільм не має нічого спільного з політикою.

– Це комедія не про політику. Фільм про кохання та багатія, який вибирає між одвічними цінностями: коханням та грішьми. Я хотів передати фільмом, що в бідним людям потрібно намагалися стати кращими. Ми описуємо, що багатій досягнув всього сам, своїми руками. Перед ним стоїть вибір – отримати ще більше багатства, а перед цим важко втриматися, – каже режисер.

Знімають фільм українською мовою. Дублювати російською стрічку не планують.

– Я розраховую на те, що українці оцінять фільм і ми зможемо вийти в нуль, або невеличкий плюс. Ці гроші потрібні, щоб знімати новий фільм, – додає Юрій.

Довідка

«Краща партія» — український повнометражний фільм. 1 вересня 2015 року компанія «Це цікаво продакшн» розпочала роботу над його зйомками. Вихід стрічки у прокат планується на лютий — березень 2016 року. У ньому також знімається Василь Вірастюк.


Повернутися
13.12.2015
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…