ЦЕРКВА НА ВІСТРІ ІСТОРІЇ

У селі Вістря на Монастирищині є унікальний храм, якому 300 років

Омите водами Дністра, розкинулось у долині село Вістря Монастириського району. Шлях веде нас на високу гору. Серед старезних лип заховався дерев’яний храм Воскресіння Христового. Місце, де стоїть храм, - особливе. Старожили розповідають, що колись тут об’явилась Божа Матір. А на вершині гори било цілюще джерело.

 Історія самої церкви не менш цікава. Вона бере початок ще з 1754 року. Саме тоді дерев’яний храм перенесли до Вістрі із Бучацького району.

 Старожили і досі вважають її козацькою – і споруджена вона у такому стилі – невелика, схожа на каплицю. Цілком імовірно, що молились у храмі славні запорожці. А дерево, з якого побудувана церква, настільки міцне, що вистояло уже не одне століття.

 Церква Воскресіння Христового дивним чином не була пошкоджена у часі Другої світової війни. Старші люди розповідають, що від ворожих куль стародавній храм врятувала липа, що закрила його своїм крислатим гіллям. Ще довго потім на її стовбурі було видно сліди від пострілів.


Повернутися
13.12.2015
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…