«НЕСОЛОДКІ» СВЯТА

 На ринках та в магазинах Тернополя ціни на цукерки та інші солодощі вже «підскочили», хоча до свят ще два тижні. Так, найдешевший подарунковий пакунок для малечі, пишуть ternopoliany.te.ua, обійдеться у 22 гривні, втім, там можна буде знайти лише кілька шоколадних цукерок, решта – карамельні.

Продавці ж радять батькам не «куплятися» на яскраві упаковки, які, зазвичай, наповнені не надто дорогими цукерками, а самостійно формувати подарункові набори.

— Це і вигідніше, і якісніше, адже ви самостійно можете покласти туди ті солодощі, які найбільше полюбляє ваша дитина, — говорить продавець з 15-літнім стажем Ірина Солюк. – На ту ж вагу можна взяти, приміром, більше шоколадних цукерків, а по ціні пакунок мало чим різнитиметься з вже готовим, де в ціну заклали і роботу фасувальників, і закрутку, і упаковку тощо.

Загалом, в магазині середня вартість 420-грамового набору вартує 35-55 гривень, з яких половина – карамельки, кілька вафельних цукерок та какао-батончиків і зо 3-4 шоколадних, пише сайт Тернополяни.

— Однак, ви можете бути прикро здивовані, коли розмотаєте обгортку цукерка – часто недобросовісні виробники кладуть у такі набори солодощі, термін придатності яких стікає, або вже добіг кінця. Потім довести щось майже неможливо – відповідальність перекидають на постачальників і магазини, мовляв, умови зберігання були недотримані, абощо. Тож, формуючи пакетик з цукерками самостійно, ви можете бути впевнені, що купуєте свіже, — каже продавець пані Ірина.

Щодо цін, то невеличкий готовий пакуночок у торгових мережах Тернополя можна купити за 35-45 грн (420 грам), 500-грамовий обійдеться у 68-75 гривень. 650-грамовий придбати можна за 100-120 гривень. Пакунки на Миколая з цукерками та іграшкою вартують в районі 200-250 гривень.

Втім, у нас завжди є вибір – купити подарунок, сліпо довіряючи виробнику, чи проявити дрібку фантазії і самому прикластися до формування набору і до солодощів додати ще й любов.


Повернутися
13.12.2015
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...