Тарас Шевченко. Перезавантаження

Для багатьох із нас Шевченківські дні запам’яталися як офіційний штамп з радянського дитинства. Комуністична пропаганда перетворила образ Кобзаря на неживу бетонну стеллу, захололу українську ікону з облисілою головою та обвислими вусами. Заяложені фрази шкільної програми про Тараса Шевченка не роблять його постать привабливою, не дають усвідомлення його справжньої величі. Та й ми самі найчастіше згадуємо про нього лише у Шевченківські дні, проводячи якісь заходи (часто формальні) та витираючи пилюку з томів Шевченка. Все це мало колись закінчитись. 201-а річниця Шевченка стала тим відліком, від якого відбулося «перезавантаження» наших уявлень про Кобзаря.  Нове покоління українців буде прочитувати Кобзар по-новому, буде знаходити свої цитати. Для нас, сьогоднішніх, безперечно, це рядки “Борітеся – поборете!”. Ці слова нас супроводжують під час війни на Сході, вони є вказівником для зміни системи.


 9 березня, у день народження Кобзаря, на центральному майдані  Монастириська   було людно. Вшанувати пам’ять геніального поета, національного пророка Тараса Шевченка прийшли предствавники органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, громадськість міста.

Про гордого, величного, палкого і нескореного народного співця, який, народившись в убогій сільській родині, зумів сягнути вершин світової слави, говорив заступник голови райдержадміністрації Павло Дронь.

Упродовж двох годин декламували поезію Тараса вихованці дитсадка «Казка» Ростислав Расевич, Христина Хорощак, Дмитрик Сердинський та інші, учні місцевої загальноосвітньої школи, жителі міста. Особливо запамятався присутнім виступ    87-річного Володимира Гнатіва, який пригадав, як виступав шестилітнім хлопчиком у далекому 1937 році на концерті з нагоди 120-річчя від дня народження Шевченка у рідному селі Горішня Слобідка.

Серед читців були і голови райдержадміністрації – Марія Павлік, районної ради Володимир Данилюк, їхні заступники Павло Пронь і Степан Бойко, міський голова Андрій Старух. Співали капели районного палацу культури (художній керівник Ольга Труш) та лемківський хор «Яворина» під орудою заслуженого працівника культури України Василя Барана. Кожен із читців поклав гвоздику до підніжжя пам’ятника.

ДО РЕЧІ

10 березня 2015 року Монастириська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів підтримала обласну акцію (флеш-моб) із спільного хорового виконання учнями, студентами, педагогічними працівниками навчальних закладів Державного Гімну України « … Наречемось України вірними синами!..», присвячену до 150-ої річниці першого публічного виконання національного Гімну і провела о 12-й годині захід біля пам’ятника Т.Г. Шевченку у райцентрі.

Степан Бориславський. Фото автора.

 

Повернутися
12.03.2015
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.