ЗА ДЕНЬ НА ТЕРНОПІЛЛІ ПОВІСИЛИСЯ ТРОЄ ЛЮДЕЙ

На Тернопільщині 7 грудня троє мешканців краю вкоротили собі віку. Усі вони покінчили життя самогубством, повісившись.

За повідомленням правоохоронців, нещасні випадки трапились у Зборівському, Шумському та Підволочиському районах. Наразі причини, що спонукали до таких необдуманих дій загиблих, встановлюють фахівці.

Так, трагічна смерть 25-річного хлопця шокувала мешканців села Осташівці, що на Зборівщині. Там на території школи знайшли повішеним молодика. Самогубець повісився на драбині.

На Шумщині у селі Мирове у власному помешканні виявили бездиханне тіло 40-річного господаря будинку, який вчинив суїцид через повішення. Сусіди кажуть, що чоловік любив випити зайвого, тож, цілком можливо, що відважився на нерозсудливий крок в стані алкогольного сп’яніння.

А от 40-річний житель села Криве, що в Підволочиському районі, перед смертю написав записку, в якій звинуватив у всьому своїх родичів. Її знайшли в одязі чоловіка після того, як знайшли його тіло в лісі, що відноситься до Скалатського лісництва.


Повернутися
13.12.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.