ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №45

Нас щодня обманює глянець: красиві паблік-сторі про раптовий «з-неба-на голову» успіх, безхмарні біографії  бізнесменів-нуворишів, модні журнали з порадами на кшталт «як легко…» - і далі підставляйте, що кому потрібно. Нам кажуть, що можна жити легко, легко досягати успіху. Ні, так не вийде. У реальному світі посередні зусилля ведуть до посереднього результату.  

Треба робити те, що правильно, а не те, що легко. Легке життя — все одно що порожнє. Насправді, щоб стати кимось, треба відмовитися від відмовок і робити більш важкі і складні речі, ніж всі інші. Треба вставати раніше, встигати більше, працювати швидше, зберігати усвідомленість, бути чесним з собою і багато інших непростих речей. Щоб бути сильним, доведеться щодня перемагати себе. Ніщо велике й цікаве ніколи не приходить із зони комфорту. На жаль, занадто багато з нас, висловлюючись метафорично, очікують свого корабля щастя не в порту, а на автобусній зупинці.  

 Для того щоб вийти на новий рівень, не потрібно годинами мріяти про те, як все буде класно. Не дозволяйте своїм мріям залишатись всього лиш мріями. Потрібні  максимальні зусилля. Максимальна жага вчитися. Максимальна дисципліна. Максимальне терпіння.  Максимальні плани. Максимальні переконання. Ніколи не запізно стати тим, ким ви здатні бути.


Повернутися
04.12.2015
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...