ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №45

Нас щодня обманює глянець: красиві паблік-сторі про раптовий «з-неба-на голову» успіх, безхмарні біографії  бізнесменів-нуворишів, модні журнали з порадами на кшталт «як легко…» - і далі підставляйте, що кому потрібно. Нам кажуть, що можна жити легко, легко досягати успіху. Ні, так не вийде. У реальному світі посередні зусилля ведуть до посереднього результату.  

Треба робити те, що правильно, а не те, що легко. Легке життя — все одно що порожнє. Насправді, щоб стати кимось, треба відмовитися від відмовок і робити більш важкі і складні речі, ніж всі інші. Треба вставати раніше, встигати більше, працювати швидше, зберігати усвідомленість, бути чесним з собою і багато інших непростих речей. Щоб бути сильним, доведеться щодня перемагати себе. Ніщо велике й цікаве ніколи не приходить із зони комфорту. На жаль, занадто багато з нас, висловлюючись метафорично, очікують свого корабля щастя не в порту, а на автобусній зупинці.  

 Для того щоб вийти на новий рівень, не потрібно годинами мріяти про те, як все буде класно. Не дозволяйте своїм мріям залишатись всього лиш мріями. Потрібні  максимальні зусилля. Максимальна жага вчитися. Максимальна дисципліна. Максимальне терпіння.  Максимальні плани. Максимальні переконання. Ніколи не запізно стати тим, ким ви здатні бути.


Повернутися
04.12.2015
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.