ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №45

Нас щодня обманює глянець: красиві паблік-сторі про раптовий «з-неба-на голову» успіх, безхмарні біографії  бізнесменів-нуворишів, модні журнали з порадами на кшталт «як легко…» - і далі підставляйте, що кому потрібно. Нам кажуть, що можна жити легко, легко досягати успіху. Ні, так не вийде. У реальному світі посередні зусилля ведуть до посереднього результату.  

Треба робити те, що правильно, а не те, що легко. Легке життя — все одно що порожнє. Насправді, щоб стати кимось, треба відмовитися від відмовок і робити більш важкі і складні речі, ніж всі інші. Треба вставати раніше, встигати більше, працювати швидше, зберігати усвідомленість, бути чесним з собою і багато інших непростих речей. Щоб бути сильним, доведеться щодня перемагати себе. Ніщо велике й цікаве ніколи не приходить із зони комфорту. На жаль, занадто багато з нас, висловлюючись метафорично, очікують свого корабля щастя не в порту, а на автобусній зупинці.  

 Для того щоб вийти на новий рівень, не потрібно годинами мріяти про те, як все буде класно. Не дозволяйте своїм мріям залишатись всього лиш мріями. Потрібні  максимальні зусилля. Максимальна жага вчитися. Максимальна дисципліна. Максимальне терпіння.  Максимальні плани. Максимальні переконання. Ніколи не запізно стати тим, ким ви здатні бути.


Повернутися
04.12.2015
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…