«МОРОЗЯКУ — НА ГІЛЛЯКУ!»

Як на Франківщині Діда Мороза і Снігуроньку «люстрували»

 Якщо декомунізувати, то декомунізувати, вирішили іванофранківці і запропонували розширити «антикомуняцький» список. Там, кажуть, двох совдепівських пережитків бракує — Діда Мороза і Снігуроньки.

 Жителі прикарпатської столиці обурилися, що бородань з внученькою досі не лише на новорічних корпоративах «зажигають», а й на святкових ранках у садочках і школах гостюють. На це обурені і поскаржилися у міське управління освіти. «До нас звернулися електронним листом представники батьківської громадськості міста з метою допомоги і підтримки у «декомунізації» системи освіти. А саме — щодо доречності запрошення на новорічні свята у дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади Діда Мороза і Снігуроньки.

 Тому що це пережитки старої системи, а в українського народу є Святий Миколай і Різдво Христове»,— відзвітували про електронну петицію чиновники від освіти.

 Схоже, на самий Новий рік «безсмертного» дідугана і його незмінну супутницю в Івано-Франківську таки поховають. А там, гляди, і в інших «свідомих» містах та селах заупокійну за ними відспівають. А то вже «зажилися». Снігурка — чи то 1873 року народження (дата, коли вперше у люди вийшла друком п’єса Олександра Островського «Снегурочка»), чи то ще «древніша» (Островський запозичив героїню з народної казки про снігову бабу, точніше — дівчинку, яка розтанула, як роса на сонці). Коли ж на світ з’явився Дід Мороз, взагалі ніхто не пам’ятає.

Якщо природа Святого Миколая історично-релігійна, то нав’язаний матушкою-Рассєєю Дід Мороз – продукт  масового агітпропу. Становлення новорічного феномену Діда Мороза також відбулося у 30-х, у часи більшовицької боротьби з релігійними проявами. Його "народження" зафіксовано відповідною постановою ЦК КПРС, виданою у розпалі репресій 1937 року. Із появою ідеологічного новорічного персонажу більшовики дозволили святкування з ялинкою, яке раніше самі заборонили під загрозою кримінального переслідування.

Натомість Святий Миколай у радянській Україні став жертвою більшовиків. Його оголосили "союзником попа і куркуля". Народне свято спочатку заборонили, а згодом штучно обмежили його відзначання. Лише у наші дні цінності Святого Миколая повертаються до широкого загалу.


Повернутися
04.12.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...