СЕРЕД 100 НАЙВПЛИВОВІШИХ ЖІНОК УКРАЇНИ - ДВІ ТЕРНОПОЛЯНКИ

Онлайн журнал "Фокус" оприлюднив імена 100 найвпливовіших жінок України. Серед них є і уродженки Тернопілля Мар'яна Савка та Мирослава Гонгадзе. За традицією кращих оцінюють експерти-чоловіки, враховуючи такі критерії: можливість впливати на прийняття державних рішень, вплив на суспільну думку, бізнес-вплив, особиста популярність, родинні зв'язки.

 Мар'яна Савка, яка народилась у Копичинцях, - українська поетеса, дитяча письменниця, літературознавець, публіцист, головний редактор і співзасновник «Видавництва Старого Лева», перекладач, громадська діячка, член Ради Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва, віце-президент літературної премії "Великий їжак", членкиня Асоціації письменників України та Національної спілки письменників України. Авторка дванадцяти книг, які перекладені польською, англійською, білоруською, російською, литовською мовами.

Мирослава Гонгадзе (із дому Петришин) народилася у Бережанах. Українська телеведуча, журналіст, юрист, вдова українського журналіста Георгія Гонгадзе. Після загибелі чоловіка отримала політичний притулок у США. Там живе і працює до цього часу. Нещодавно її донька Соломія стала молодіжним губернатором штату Вірджинія після участі у програмі «Model General Assembly Program», яка передбачає створення молодіжного законодавчого органу за зразком Генеральної Асамблеї Вірджинії за участю близько 600 студентів із понад 60 ВНЗ.


Повернутися
04.12.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...