ЗІ СТОРІЧЧЯМ ВІТАЛИ ПРАПРАВНУКИ…

Жителька Чортківщини відзначила 100-річний ювілей

 Теодозія Іванівна Приємська зустріла свій славний 100- річний ювілей.  Зараз жінка мешкає у с. Капустинці із 65-літньою дочкою Дарією Степанівною, але родом ювілярка із с. Улашківці.

Пані Теодозія прожила непросте життя, зазнала і голодні й холодні роки, воєнне лихоліття. Уже 15 років, як похоронила чоловіка з яким виростила і виховала чотирьох дітей (Михайла,Ольгу, Дарію і Петра),  8 онуків, 13 правнуків та 5 праправнуків.

До світлої оселі жінки, аби вручити подарунки та побажати здоров’я, шани та всіляких гараздів, цього дня завітали заступник голови Чортківської РДА І.О.Віват, начальник управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Б.Г. Ситник, депутат районної ради та сільський голова.

– Чортківська райдержадміністрація вітає шановну іменинницю із ювілеєм від дня народження та бажає міцного здоров’я в другому сторіччі життя. Миру, добра і добробуту, уваги і поваги від дітей, внуків, правнуків та праправнуків. Ще раз здоров’я, здоров’я і ще раз здоров’я,- звернувся із вітальним словом до ювілярки Іван Осипович.


Повернутися
04.12.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...