Повернення у «буремні 90-ті» за кількістю крадіжок

До сумнозвісних стандартів життя 90-х років з відключенням електроенергії, “гопниками” та викраденими каналізаційними люками починають повертатися західноукраїнські міста. Рівень злочинності також нагадує події двадцятирічної давнини. Зокрема, у Тернополі нині все частіше грабують квартири, викрадають автомобілі, причому, не лише дорогі.

За словами начальника карного розшуку УМВС України у Тернопільській області Степана Яцуха, у Тернополі значно зросла не лише кількість квартирних крадіжок, почастішали також крадіжки з машин. За цим показником ми наче також повернулися у 1990-ті. Більше того, якщо раніше крали переважно гроші й сумки, то тепер забирають з багажників навіть інструменти з гайками, колеса, магнітоли. Все це легко збути. Якщо раніше викрадали дорогі автівки, то нині навпаки — дешеві, розбирають їх на запчастини і продають.

Грабують тернополян, за інформацією міліції, гастролери з сусідніх областей — приїжджають на два-три дні, пограбують кілька квартир і повертаються додому. А все тому, що Тернопільська область — транзитна.

Найбільше поширені крадіжки з квартир та приватних будинків. Почастішали також кишенькові крадіжки, крадіжки на ринку…

Як правило, злодії більше «працюють» у місті, ніж у селі. У місті легше «загубитися», залишитися непоміченим, а в селі появу «чужих» помітять відразу. У селах крадуть переважно цигани, заходять до обійсть продати нібито ковдру чи ще щось, а там уже орієнтуються за ситуацією, можуть піти на крадіжку і «свої» любителі чарки — коли випити хочеться, а на пляшку грошей нема. Схоже, непривабливі 1990-ті, які нам ще недавно згадувалися у неприємних снах, стають все реальнішими…

 
 

Повернутися
12.03.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.