"ДЕШЕВЕ" ДИЗПАЛИВО ВСІХ ГРОШЕЙ ПОЗБАВИЛО

Про ще один випадок нашої української захланності і любові до "халяви" повідомили в управлінні Національної поліції. Про усі такі випадки засоби масової інформації пишуть регулярно і разом з правоохоронцями попереджають. Не можна бути такими довірливими. Але...

 Дивним є те, що люди настільки захоплюються ідеєю і сумнівним способом заробітку, що втрачають голову. Пичому втрачають її повністю... Адже як інакше можна назвати те, що чоловік з Бучацького району наперед перерахував 36 000 гривень незнайомій людині за "дешеву" солярку. Талони мав забрати на АЗС трохи згодом.

 А тепер наведемо хронологію подій, яка задокументована у відділенні поліції.

 За словами старшого слідчого Бучацького відділення поліції Ігора Москвина, до потерпілого зателефонував невідомий та представився менеджером однієї з заправочних мереж. Останній запропонував придбати дизпаливо у ваучерах за дешевшою, ніж на заправках ціною. 39–річного водія така пропозиція зацікавила.

 Чоловіки домовились про купівлю 3 тонн дизпалива. Покупець перерахував кошти на вказаний незнайомцем рахунок і лише після цього під’їхав до АЗС за ваучерами. Проте до нього ніхто не виходив і не телефонував. Номер “працівника” АЗС також не відповідав.

 У пошуках менеджера покупець зайшов на автозаправку та розповів про недавню покупку. Працівники АЗС повідомили чоловіку, що жодних дзвінків вони не здійснювали і таких послуг не надають.

 Чоловік зрозумів, що став жертвою шахраїв і повідомив про це працівників банку та поліції. Правоохоронці встановлюють обставини даної справи.


Повернутися
04.12.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...