"ДЕШЕВЕ" ДИЗПАЛИВО ВСІХ ГРОШЕЙ ПОЗБАВИЛО

Про ще один випадок нашої української захланності і любові до "халяви" повідомили в управлінні Національної поліції. Про усі такі випадки засоби масової інформації пишуть регулярно і разом з правоохоронцями попереджають. Не можна бути такими довірливими. Але...

 Дивним є те, що люди настільки захоплюються ідеєю і сумнівним способом заробітку, що втрачають голову. Пичому втрачають її повністю... Адже як інакше можна назвати те, що чоловік з Бучацького району наперед перерахував 36 000 гривень незнайомій людині за "дешеву" солярку. Талони мав забрати на АЗС трохи згодом.

 А тепер наведемо хронологію подій, яка задокументована у відділенні поліції.

 За словами старшого слідчого Бучацького відділення поліції Ігора Москвина, до потерпілого зателефонував невідомий та представився менеджером однієї з заправочних мереж. Останній запропонував придбати дизпаливо у ваучерах за дешевшою, ніж на заправках ціною. 39–річного водія така пропозиція зацікавила.

 Чоловіки домовились про купівлю 3 тонн дизпалива. Покупець перерахував кошти на вказаний незнайомцем рахунок і лише після цього під’їхав до АЗС за ваучерами. Проте до нього ніхто не виходив і не телефонував. Номер “працівника” АЗС також не відповідав.

 У пошуках менеджера покупець зайшов на автозаправку та розповів про недавню покупку. Працівники АЗС повідомили чоловіку, що жодних дзвінків вони не здійснювали і таких послуг не надають.

 Чоловік зрозумів, що став жертвою шахраїв і повідомив про це працівників банку та поліції. Правоохоронці встановлюють обставини даної справи.


Повернутися
04.12.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.