В БЕРЕЖАНАХ ПЕНСІОНЕРКА ЗАМІСТЬ ДОЛАРІВ «КУПИЛА» ПОРІЗАНУ ГАЗЕТУ

  У Бережанах місцева пенсіонерка віддала невідомій півтори тисячі американських доларів та сім  з половиною тисяч гривень задля обміну на євро. На жаль, натомість отримала конверт з газетними нарізками.

Як повідомив перший заступник начальника Бережанського відділу поліції Петро Панашій, до 85-річної жительки райцентру у двері постукала невідома жінка. Спочатку попросилася до вбиральні, на що старенька не змогла відмовити. Відтак представилася працівницею гуманітарної організації Червоний хрест і стала розповідати про те, як Україна впевнено та швидко прямує до Європи. А, отже, найближчим часом гривня зміниться на євро. Далі запропонувала пенсіонерці «ведмежу послугу», мовляв, ви старенькі, вам буде важко вистоювати в банківських чергах, тож я з радістю обміняю ваші гроші на євровалюту.

 Довірлива пенсіонерка витягнула зі сховку півтори тисячі американських доларів сім з половиною  тисяч гривень і вирішила скористатися послугами невідомої добродійки. В обмін лиходійка простягнула бабусі конверт, запевнила, що там все пораховано й опечатано банком. Півгодини минуло з того часу, як шахрайка покинула оселю пенсіонерки. Аж тоді старенька заглянула до конверта, а там - порізана газета.

За фактом порушення розпочато кримінальне провадження. Поліцейські докладають зусиль, аби встановити та розшукати підозрювану, а краян вкотре застерігають бути пильними та уважними, не вестися на спокусливі пропозиції, не впускати до осель незнайомих людей.


Повернутися
04.12.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...