В БЕРЕЖАНАХ ПЕНСІОНЕРКА ЗАМІСТЬ ДОЛАРІВ «КУПИЛА» ПОРІЗАНУ ГАЗЕТУ

  У Бережанах місцева пенсіонерка віддала невідомій півтори тисячі американських доларів та сім  з половиною тисяч гривень задля обміну на євро. На жаль, натомість отримала конверт з газетними нарізками.

Як повідомив перший заступник начальника Бережанського відділу поліції Петро Панашій, до 85-річної жительки райцентру у двері постукала невідома жінка. Спочатку попросилася до вбиральні, на що старенька не змогла відмовити. Відтак представилася працівницею гуманітарної організації Червоний хрест і стала розповідати про те, як Україна впевнено та швидко прямує до Європи. А, отже, найближчим часом гривня зміниться на євро. Далі запропонувала пенсіонерці «ведмежу послугу», мовляв, ви старенькі, вам буде важко вистоювати в банківських чергах, тож я з радістю обміняю ваші гроші на євровалюту.

 Довірлива пенсіонерка витягнула зі сховку півтори тисячі американських доларів сім з половиною  тисяч гривень і вирішила скористатися послугами невідомої добродійки. В обмін лиходійка простягнула бабусі конверт, запевнила, що там все пораховано й опечатано банком. Півгодини минуло з того часу, як шахрайка покинула оселю пенсіонерки. Аж тоді старенька заглянула до конверта, а там - порізана газета.

За фактом порушення розпочато кримінальне провадження. Поліцейські докладають зусиль, аби встановити та розшукати підозрювану, а краян вкотре застерігають бути пильними та уважними, не вестися на спокусливі пропозиції, не впускати до осель незнайомих людей.


Повернутися
04.12.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.