В БЕРЕЖАНАХ ПЕНСІОНЕРКА ЗАМІСТЬ ДОЛАРІВ «КУПИЛА» ПОРІЗАНУ ГАЗЕТУ

  У Бережанах місцева пенсіонерка віддала невідомій півтори тисячі американських доларів та сім  з половиною тисяч гривень задля обміну на євро. На жаль, натомість отримала конверт з газетними нарізками.

Як повідомив перший заступник начальника Бережанського відділу поліції Петро Панашій, до 85-річної жительки райцентру у двері постукала невідома жінка. Спочатку попросилася до вбиральні, на що старенька не змогла відмовити. Відтак представилася працівницею гуманітарної організації Червоний хрест і стала розповідати про те, як Україна впевнено та швидко прямує до Європи. А, отже, найближчим часом гривня зміниться на євро. Далі запропонувала пенсіонерці «ведмежу послугу», мовляв, ви старенькі, вам буде важко вистоювати в банківських чергах, тож я з радістю обміняю ваші гроші на євровалюту.

 Довірлива пенсіонерка витягнула зі сховку півтори тисячі американських доларів сім з половиною  тисяч гривень і вирішила скористатися послугами невідомої добродійки. В обмін лиходійка простягнула бабусі конверт, запевнила, що там все пораховано й опечатано банком. Півгодини минуло з того часу, як шахрайка покинула оселю пенсіонерки. Аж тоді старенька заглянула до конверта, а там - порізана газета.

За фактом порушення розпочато кримінальне провадження. Поліцейські докладають зусиль, аби встановити та розшукати підозрювану, а краян вкотре застерігають бути пильними та уважними, не вестися на спокусливі пропозиції, не впускати до осель незнайомих людей.


Повернутися
04.12.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.