ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №44

Вам не буває страшно? Чи не щодня новини із телевізора, газет і «містечкового радіо» переконують нас, що світ — і ми разом з ним — на порозі нового апокаліпсису.  Війна та її незмінні супутники — смерті десятків-сотень-тисяч людей — і справді все ближче і ближче. Ось уже який день-місяць-рік нам доводиться жити так, ніби завтра — нема… Ніби завтра війна. І як жити?

 Іноді відчуття завтрашньої війни сильно заважає жити сьогодні. Очікування смерті — як дамоклів меч. Кожен день не може бути хорошим, але є щось хороше в кожному дні.

Досить чекати,  коли закінчите інститут,  коли почнете працювати, коли підете на пенсію, коли одружитеся, коли розведетеся, коли народяться діти, коли виростуть діти... Не чекайте вечора п'ятниці, ранку неділі, покупки нової машини, нової квартири. Не чекайте весни, літа, осені, зими. Хвилини щастя — дорогоцінні, це не кінцевий пункт подорожі, а, власне, сама подорож. Працюйте не тільки заради грошей, любіть не в очікуванні розставань. Найжахливіша помилка, яку ви можете зробити — це все життя гнатися за цілями, не помічаючи як повз вас пробігає ваше життя .

Живіть так, ніби завтра війна. Але сьогодні — живіть же.


Повернутися
28.11.2015
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.