ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №44

Вам не буває страшно? Чи не щодня новини із телевізора, газет і «містечкового радіо» переконують нас, що світ — і ми разом з ним — на порозі нового апокаліпсису.  Війна та її незмінні супутники — смерті десятків-сотень-тисяч людей — і справді все ближче і ближче. Ось уже який день-місяць-рік нам доводиться жити так, ніби завтра — нема… Ніби завтра війна. І як жити?

 Іноді відчуття завтрашньої війни сильно заважає жити сьогодні. Очікування смерті — як дамоклів меч. Кожен день не може бути хорошим, але є щось хороше в кожному дні.

Досить чекати,  коли закінчите інститут,  коли почнете працювати, коли підете на пенсію, коли одружитеся, коли розведетеся, коли народяться діти, коли виростуть діти... Не чекайте вечора п'ятниці, ранку неділі, покупки нової машини, нової квартири. Не чекайте весни, літа, осені, зими. Хвилини щастя — дорогоцінні, це не кінцевий пункт подорожі, а, власне, сама подорож. Працюйте не тільки заради грошей, любіть не в очікуванні розставань. Найжахливіша помилка, яку ви можете зробити — це все життя гнатися за цілями, не помічаючи як повз вас пробігає ваше життя .

Живіть так, ніби завтра війна. Але сьогодні — живіть же.


Повернутися
28.11.2015
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…