ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №44

Вам не буває страшно? Чи не щодня новини із телевізора, газет і «містечкового радіо» переконують нас, що світ — і ми разом з ним — на порозі нового апокаліпсису.  Війна та її незмінні супутники — смерті десятків-сотень-тисяч людей — і справді все ближче і ближче. Ось уже який день-місяць-рік нам доводиться жити так, ніби завтра — нема… Ніби завтра війна. І як жити?

 Іноді відчуття завтрашньої війни сильно заважає жити сьогодні. Очікування смерті — як дамоклів меч. Кожен день не може бути хорошим, але є щось хороше в кожному дні.

Досить чекати,  коли закінчите інститут,  коли почнете працювати, коли підете на пенсію, коли одружитеся, коли розведетеся, коли народяться діти, коли виростуть діти... Не чекайте вечора п'ятниці, ранку неділі, покупки нової машини, нової квартири. Не чекайте весни, літа, осені, зими. Хвилини щастя — дорогоцінні, це не кінцевий пункт подорожі, а, власне, сама подорож. Працюйте не тільки заради грошей, любіть не в очікуванні розставань. Найжахливіша помилка, яку ви можете зробити — це все життя гнатися за цілями, не помічаючи як повз вас пробігає ваше життя .

Живіть так, ніби завтра війна. Але сьогодні — живіть же.


Повернутися
28.11.2015
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Є певний тип захворювань, які називають автоімунними:  коли імунітет організму мобілізується не супроти сторонньої сполуки (вірусів, мікроорганізмів тощо), а проти здорових клітин чи тканин власного організму. Вам ніколи не здавалося, що чимала частина українців теж так само «хворіє», атакуючи всі здорові починання у власній країні? «Автоімунні» українці зневажливо зітхали «і до чого ви там домайданитеся» в той час, коли інші міняли країну, подекуди віддаючи за це життя. Вони «втомилися від війни», натомість запопадливо переходять на російську мову з туристами із Сиктивкара,  лають Бандеру і намагаються переконати нас у тому, що помирати від голоду в Голодоморі більш інтелігентно і благородно, ніж давати збройну відсіч гнобителям під час  Гайдамаччини чи в національно-визвольної боротьби ОУН та УПА...

«Автоімунні» українці гноблять починання  Уляни Супрун, уїдливо коментуючи, що, мовляв, «як мазали перекисом, так і мазатимемо, бо це вам не міфи розвінчувати...»  Проте ці міфи, на які не втомлюється відкривати нам очі пані Уляна,  коштують бюджету мільйони.

 Головний наш ворог – у нас самих. Ми самі себе з’їдаємо. Проте пропаганда і зовнішніх, і внутрішніх ворогів лише тоді дієва, коли ти боїшся правди, коли ти сам погоджуєшся на брехню. На щастя, все більшає «здорових клітин». Людей, котрі  не бояться назвати мародера мародером, запроданця запроданцем, ворога ворогом... Тих, хто і говорить, і чинить правду в очі. Хто робить все можливе, щоб врятувати країну від  усіх перелічених вище.